Загиблі герої Чернігівщини: Прищепа Ярослав. Лиманчук Євгеній. Варницький Максим

ПРИЩЕПА Ярослав Валерійович на позивний «Ярік» народився 24 червня 1988 року в селі Волинка Чернігівської області.

У 2005 році закінчив Волинківську школу. У 2006 році завершив навчання у Сосницькому професійному аграрному ліцеї, здобувши спеціальність електрозварника ручного зварювання та водія автотранспортних засобів категорій «В» і «С».

29 січня 2024 року був призваний на військову службу. Служив у штурмовій бригаді, де отримав поранення під час виконання бойових завдань на Донеччині.

Після проходження реабілітації повернувся до виконання службових обов’язків у складі 115 окремої механізованої бригади на посаді водія 2 мінометного взводу мінометної батареї мотопіхотного батальйону.

Був нагороджений медаллю «За вірність Українському народу» та державною нагородою – нагрудним знаком «Ветеран війни – учасник бойових дій».

На жаль, 25 лютого 2026 року Ярослав загинув на Харківщині під час виконання бойового завдання.

У Героя залишилися син, мама, батько, сестра та брат.

Додому на щиті повернувся Герой - Захисник, уродженець села Велика Доч Ніжинського району ЛИМАНЧУК Євгеній, 1995 року народження.

З 2014 року Євгеній був членом ГФ «Конотопська Сотня Народної Самооборони». З жовтня 2018 по квітень 2020 року проходив військову службу в Національній гвардії України.

Євгеній активно займався спортом, брав участь у футбольних змаганнях, був гравцем ФК «Колос» (Високе). Навчався, жив чесно, був депутатом, допомагав громаді, умів дружити й брати відповідальність… Тому уже 6 вересня 2022 року став на захист України.

Євгеній чесно та самовіддано виконував бойові завдання на Авдіївському напрямку на Донеччині. 4 квітня 2024 року разом із побратимом вирушив на евакуацію загиблого військовослужбовця – і не повернувся.

Потяглися довгі місяці болю, чекання й надії…

19 лютого 2026 року ДНК-експертиза підтвердила: Євгеній загинув 4 квітня 2024 року поблизу населеного пункту Красногорівка Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини, гідно виконавши свій обов’язок...

У воїна залишилися батьки, брат та сестра.

Максим Валерійович Варницький народився 21 червня 1979 року в м. Харків. Навчався в Харківській школі №82, яку закінчив у 1996 році.

Від червня 1997 року до грудня 1998 року проходив строкову військову службу.

Від 2001-го до 2007 року працював на Харківському комунальному підприємстві «Міськелектротранс» кондуктором, слюсарем із ремонту рухомого складу.

У 2008 році разом із батьками переїхав на постійне місце проживання до Бобровиці. Працював різноробочим.

22 січня 2024 року Максим Валерійович був прийнятий на військову службу до лав ЗСУ та став на захист України від російського загарбника.

Захисник виконував складні бойові завдання на лінії бойових дій.

18 серпня 2024 року Максим Варницький не повернувся з бойового завдання в Курській області. Відтоді вважався зниклим безвісти. Його чекали додому живим, але проведена експертиза ДНК підтвердила загибель Героя.

Максим Валерійович назавжди залишився вірним військовій присязі, українському народові. Загибель пов’язана із захистом Батьківщини в боротьбі за незалежність та свободу України.

У скорботі залишилася двоюрідна сестра Марина Володимирівна.