Загиблі герої Чернігівщини: Бесперстов Віктор. Синишин Іван. Сябренко Андрій

4 листопада 2024 року у боротьбі за Україну загинув наш земляк — Бесперстов Віктор Васильович, 27 листопада 1988 року народження, житель міста Новгорода-Сіверського.

Віктор зростав і навчався у школі №2 рідного міста. Після її закінчення проходив строкову військову службу. У мирному житті працював в охоронній сфері, був відповідальним, надійним, щирим.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, не залишився осторонь — добровільно прагнув стати до лав захисників. У 2023 році його було прийнято на військову службу. Він свідомо обрав шлях воїна, шлях честі й обов’язку.

Його серце зупинилося на війні, але ім’я назавжди залишиться в пам’яті громади як символ мужності та відданості Україні.

Іван Михайлович Синишин народився 2 вересня 1999 року. У 2005 році він став першокласником Шибиринівської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів. Протягом одинадцяти років школа була для нього місцем зростання та гартування характеру. У 2016році, успішно закінчивши навчання, Іван розпочав свій шлях у доросле життя, маючи в серці щиру любов до рідного села.

Після школи Іван вступив до Вищого професійного училища, де здобув професію спеціаліста з обробки дерева. Він мав справжній хист до цієї справи, плануючи творити та будувати під мирним небом. Проте обов’язок перед Батьківщиною покликав його в дорогу: у 2021 році Іван призвався на строкову військову службу, яка загартувала його та підготувала до майбутніх випробувань.

У 2022 році, коли війна прийшла на нашу землю великою бідою, Іван без вагань став на захист України. У віці 22 років він свідомо обрав шлях воїна-рятівника. Будучи бойовим медиком, він щодня виходив на двобій зі смертю, вириваючи життя поранених побратимів із пазурів війни під ворожими обстрілами.

21 лютого 2026 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Мостове Куп’янського району Харківської області, Іван Михайлович Синишин віддав найцінніше — своє життя. Він загинув у бою, залишившись вірним присязі та українському народові до останнього подиху. Йому назавжди залишиться 26 років.

Андрій Миколайович Сябренко народився 7 березня 1975 року. За фахом чоловік був автомеханіком. Останні роки працював у таксі.

Загинув 17 травня 2024 року на Донеччині.

"Дуже любив риболовлю та природу. Там знаходив спокій, рівновагу та радість. 30 років прожив разом з дружиною. Це були роки любові, пітримки, спільних радощів і випробувань. Був веселий, працьовитий, відповідальний, чесний і щирий. Справжній друг та надійна опора для своєї родини", — такими словами згадують Андрія Сябренка його рідні, за інформацією Сергія Лаєвського.

 Поховали захисника в Чернігові на кладовищі у Ялівщині.