Загиблі герої Чернігівщини: В’юнов Ярослав. Бридкий Євген. Пекур Владислав

В’юнов Ярослав Миколайович народився 18 квітня 1984 року в селі Макіївка Варвинського району Чернігівської області. Тут минуло його дитинство: спочатку була Макіївська початкова школа, згодом — Антонівська ЗОШ, яку він закінчив у 2000 році. Професійний шлях Ярослав обрав у Ладанському СПТУ, де у 2003 році здобув фах зварювальника.

22 березня 2023 року він був мобілізований до лав Національної гвардії України. Пройшов військове навчання у Німеччині, після чого став на захист батьківщини як стрілець та помічник кулеметника стрілецького відділення. 7 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання на Луганщині Ярослав зник безвісти. Експертиза ДНК підтвердила, що саме в той трагічний день, 7 жовтня 2024 року, вірний військовій присязі та українському народові, Ярослав загинув у бою за волю та незалежність нашої держави. Поховали загиблого воїна 2 липня 2026 року в селі Макіївка. 

Євген Бридкий народився 17 вересня 1973 року в Бахмачі. Навчався у місцевій школі. Працював у сільськогосподарському підприємстві, а пізніше — у Пасажирському вагонному депо станції Бахмач.

17 квітня 2023 року Євген долучився до Збройних Сил України. Був водієм на одній з найгарячіших ділянок фронту — Донецькому напрямку. Пройшов бої під Костянтинівкою, Дружківкою, Краматорськом.

5 серпня 2026 року Євген приїхав додому під час відпустки. 24 серпня він мав повертатися до військової частини, аби продовжувати бойове чергування. Проте 3 серпня він помер вдома.

24 серпня 2026 року у громаді оголосили Днем жалоби.

Владислав Пекур народився 1 жовтня 1994 року у Чернігові. Навчався у Коцюбинській гімназії. Згодом закінчив професійно-аграрне училище. Працював у Чернігові на станції технічного обслуговування, також у сфері торгівлі та на будівельних об'єктах, повідомив Суспільному Сергій Лаєвський.

У 2023 році військового направили до Польщі для проходження військової служби. В цьому ж році його направили на Лиманський напрямок для виконання бойового завдання.

У 2024 році Владислав перевівся у 158 ОМ бригаду.

«Владислав мріяв про мирне життя, про власний будинок, щоб створити родину, про щасливе майбутнє. Всі його мрії обірвала жорстока війна».

Владислав загинув під час виконання бойового завдання у Сумській області 23 березня 2026 року.

Попрощалися з військовим у Чернігові у Катерининському кафедральному соборі. Поховали військового на кладовищі «Яцево», повідомили в Михайло-Коцюбинській громаді.