Скорботні жнива війни: Нечипоренко Станіслав. Клепацький Віктор. Сетко Дмитро

Нечипоренко Станіслав Миколайович народився 3 червня 1974 року в селі Степові Хутори Носівського району. Закінчив школу в Прилуках, після навчання переїхав до Києва, де працював за різними спеціальностями.

У 2007 році переїхав у село Кобижча. З 2016 по 2022 роки працював у Кобижчанському відділенні в ТОВ «Земля і воля» різноробом.

З початком повномасштабного вторгнення Станіслав Миколайович став на захист України від російського загарбника.

На жаль, військовослужбовець помер 29 липня 2026 року, залишаючись відданим Військовій присязі на вірність Українському народу.

У скорботі залишилися родина - дружина Оксана, син Артем, батько та сестра.

Висловлюємо щирі слова співчуття рідним та близьким спочилого воїна Станіслава Нечипоренка. Бобровицька громада сумує разом з вами.

Віктор Миколайович Клепацький народився 16 листопада 1969 року в селі Ведильці Чернігівського району Чернігівської області.

У рідному селі закінчив 10 класів, після чого здобув професію тракториста у селищі Куликівка. Строкову військову службу проходив із грудня 1984 року.

У 1993 році одружився. Разом із дружиною виховав двох дітей — сина Дениса та доньку Ірину. З 1999 року родина проживала в селі Синявка. Віктор Миколайович працював у місцевому колгоспі, а також опалювачем у Будинку культури.

У квітні 2025 року став на захист України від російських окупантів. У званні старшого солдата служив сапером інженерно-саперного відділення танкового батальйону 151-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних сил України (військова частина А4941).

Після проходження лікування в Харкові Захисника перевели до столиці. 4 серпня 2026 року серце Воїна зупинилося у столичному спеціалізованому військовому госпіталі. Життя Захисника обірвалося внаслідок гострої серцево-судинної недостатності.

Поховали Віктора Клепацького в селі Синявка на місцевому кладовищі з військовими почестями.

Дмитро Сетко народився 13 лютого 1986 року. Він житель селища Ріпки.

Дмитро помер, перебуваючи на лікуванні, 31 липня 2026 року.

«Дмитро долучився до лав оборонців України, щоб захистити рідну землю, своїх близьких і кожного з нас від російської агресії. Його мужність, відданість військовому обов'язку та любов до Батьківщини назавжди залишаться прикладом справжнього патріотизму та незламності духу. Провести військового в останню путь прийшли рідні, друзі, побратими та жителі громади».

Поховали його на центральному кладовищі в Ріпках.