Постаті: Петро Гладкий

Травень 1925 року, село Блиставиця під Києвом. У хату Марка Католиченка вселяється вчитель і живе там місяць. Він майже не ставить прямих запитань – просто слухає, як говорять господиня, стара баба, невістка Пріська. Записує кожну форму слова. Цього чоловіка звали Петро Гладкий, він народився в Батурині 1890 року, і його місячне гостювання в чужій хаті через три роки стане науковою працею, яку досі згадують у бібліографіях української діалектології.

Батурин, у якому він народився 28 червня (10 липня) 1890 року, давно не був столицею. Колишня гетьманська резиденція стала центром волості Конотопського повіту Чернігівської губернії – містечком, яке в другій половині XIX століття лишилося осторонь залізниць і жило тихо.

Старший брат Микола народився за пʼять років до нього, 1885-го, у Борзні – про нього ми писали на початку серпня. Майбутній співробітник Інституту української наукової мови, автор книжки «Наша газетна мова». Два брати з Чернігівщини, обидва мовознавці. Обох поглине той самий 1937 рік.

Вищої освіти Петро не закінчив – так і записано і в енциклопедії, і в довідці про його реабілітацію: «освіта незакінчена вища». Працював пасічником. Учителював у школах Київщини та Житомирщини.

Читати далі