Наукова еліта Чернігівщини: Григорій Полетика

У травні 1767 року в залі засідань Комісії з укладання нового Уложення піднявся чоловік сорока двох років. Депутат від шляхетства Лубенського полку, власник маєтків на Новгород-Сіверщині, поліглот, що вільно говорив шістьма мовами. Він тримав у руках наказ – документ, де було викладено те, чого хотіла українська еліта. Його звали Григорій Полетика.

Те, що він зачитав, не сподобалось імператриці Катерині II. Зате сподобалось українським депутатам. Полетика вимагав повернення автономії Гетьманщини, збереження козацьких привілеїв і права обирати гетьмана.

Катерина проігнорувала ці вимоги. Але серед українських депутатів Полетика здобув повагу, яку зберіг до кінця життя. Сучасники називали його «людиною, що вирізняється вченістю і патріотизмом».

Рід Полетик тягнеться з Волині. Предок Іван Полетика загинув 1673 року у битві з турками під Хотином. Його онук Андрій осів у Ромнах на Лубенщині, одружився з онукою лубенського полковника Ілляшенка, став роменським війтом, а згодом – бунчуковим товаришем Лубенського полку. Тут, у Ромнах, 1725 року народився Григорій.

Хлопець виявився здібним. Його відправили до Києво-Могилянської академії – центру інтелектуального життя тогочасної України. Серед його вчителів – Стефан Калиновський і Сильвестр Кулябка, майбутні церковні ієрархи. Тоді ж він зблизився з Георгієм Кониським – майбутнім архієпископом, з яким листуватиметься до кінця життя.

Читати далі