Постаті: Лазар Баранович

1674 рік. У Спасо-Преображенському монастирі над Десною вперше торкається паперу свіжа фарба – з-під щойно зібраного верстата виходить книга проповідей «Труби словес проповідних». Новгород-Сіверський стає другим містом Лівобережжя, яке має власну друкарню. Людина, що за цим стоїть, живе тут уже сімнадцятий рік. Звати його Лазар Баранович – архієпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський, місцеблюститель Київської митрополії, один із тих, чию думку враховують і гетьмани, і московські воєводи. І саме наше місто він обрав за свою справжню резиденцію.

Народився Баранович близько 1620 року, світське імʼя – Лука. Походження – з небагатої шляхти герба Сирокомля. Навчався у Київській братській школі й Києво-Могилянському колегіумі, а потім, за звичаєм тодішніх освічених русинів, доучувався в єзуїтських колегіях у Вільні та Каліші. Повернувся вже з латинською, польською, грецькою – і пострижений у ченці.

З 1650 по 1657 – ректор Києво-Могилянського колегіуму. Саме тут він викладає юному Івану Мазепі, який пізніше, уже гетьманом, часто радитиметься зі своїм колишнім учителем і спільно з ним вирішуватиме справи церковні.

У березні 1657 року в Яссах митрополит Гедеон Молдавський висвячує Барановича на єпископа Чернігівського і Новгород-Сіверського. Через два місяці Богдан Хмельницький особистим універсалом затверджує за новим єпископом усі маєтності єпархії. Хмельницький помре за десять днів після цього універсалу.

Читати далі