Вбиті росією: Коновал Юлія. Голубченко Андрій. Артюх Ганна

Під час російської атаки на Київщину в ніч проти 5 серпня на станції «Квітнева» загинула жителька села Ясна Зірка Юлія Коновал, 12 червня 1986 року народження.

У Носівці Юлію знали як талановиту перукарку, справжню майстриню своєї справи. Цій професії вона присвятила багато років життя, даруючи людям не лише красу, а й гарний настрій. Її цінували не тільки за професіоналізм, відомий далеко за межами громади, а й за щирість, доброту, чуйність і готовність завжди підтримати. Для рідних вона була люблячою донькою, турботливою мамою, для друзів і колег — надійною людиною, яка завжди зустрічала усмішкою.

Лише три місяці тому Юлія почала працювати на складі в селі Квітневому Броварського району. Тієї трагічної ночі це була її перша зміна після лікарняного. Вона поспішала на останню електричку, щоб якнайшвидше повернутися додому до своєї донечки Полінки, яка чекала маму з роботи. Але, на жаль, дочекатися її вже не судилося…

Разом з іншими пасажирами Юлія вирушила у свою останню дорогу. Її життя прямо на пероні залізничної станції, як і життя інших невинних людей, обірвала російська ракета.

У глибокій скорботі залишилися мама, донечка, брат, сестра, рідні, друзі, колеги та всі, хто знав і любив Юлію.

В ніч проти 5 серпня 2026 року на пероні залізничної станції «Квітнева» внаслідок російського ракетного удару загинув житель Носівки Андрій Голубченко, 1 червня 1982 року народження.

Усе своє життя Андрій прожив у Носівці. Закінчив міську загальноосвітню школу №1, здобув фах у залізничному училищі, працював на Київському вагоноремонтному заводі. Останні десять років працював на складах у селі Квітневому. Щодня долав дорогу електричкою, адже вдома на нього чекала мама, якій він був найбільшою підтримкою й опорою.

Андрій був доброю, щирою і світлою людиною. Турботливий син, надійний брат, люблячий дядько, який ставився до своїх племінниць як до рідних доньок. Він любив риболовлю, цінував прості радощі життя, був відданим господарем для свого вірного чотирилапого друга — німецької вівчарки. Таким його й запам'ятають усі, хто знав.

Тієї трагічної ночі Андрій був на роботі. Після початку масованої атаки неподалік складу стався приліт, і керівництво відпустило працівників додому.

Він поспішав на останню електричку, щоб якнайшвидше повернутися до мами, яка, як завжди, чекала на сина. Навіть встиг зателефонувати й попросити не зачиняти хвіртку, бо їх раніше відпустили з роботи.

Та додому Андрій уже не повернувся. Разом з іншими людьми, які тієї ночі чекали на пероні, його життя забрала російська ракета.

У скорботі залишилися мама, сестри, племінниці, рідні, друзі та всі, хто знав Андрія.

Висловлюємо щирі співчуття родині та близьким загиблого. Розділяємо ваш невимовний біль і сумуємо разом із вами.

Світлий образ Андрія Голубченка назавжди залишиться у пам'яті рідних, друзів і всіх, кому пощастило знати його. Його доброта, людяність і щире серце житимуть у спогадах та вдячності людей.

5 серпня 2026 року внаслідок масованої російської атаки на Київ загинула жителька Носівки Ганна Артюх, 6 січня 1966 року народження.

Ганна народилася в селі Безуглівка Ніжинського району. Згодом родина переїхала до Носівки, де вона навчалася у міській загальноосвітній школі №1. Після закінчення школи здобула фах кухаря у Чернігівському професійному училищі.

Разом із сином Євгенієм будувала просте , скромне людське життя, дбала про сина, який був її єдиною опорою та підтримкою

Понад п'ятнадцять років вона працювала охоронницею на одному з підприємств Оболонського району Києва. Любила свою роботу, сумлінно виконувала свої обов'язки.

Тієї трагічної ночі Ганна була на зміні. Під час масованої російської атаки пролунали перші вибухи, а за ними — нові удари. Вона не встигла добігти до укриття. Один із уламків поранив жінку. На жаль, отримані травми виявилися несумісними з життям.

У скорботі залишилися син, рідні, друзі, колеги та всі, хто знав Ганну.

Висловлюємо щирі співчуття родині та близьким загиблої. Розділяємо ваш невимовний біль і сумуємо разом із вами.