Загиблі герої Чернігівщини: Малюга Ігор. Ребенок Ігор. Харченко Владислав

Після довгих місяців болісного очікування та надії підтвердилася загибель Захисника України — Малюги Ігоря Дмитровича.

Ігор народився 9 липня 1988 року. Він проходив службу у складі 163 окремого батальйону територіальної оборони та мужньо боронив Україну від російських окупантів.

З 7 жовтня 2024 року воїн вважався безвісти зниклим під час виконання бойового завдання поблизу села Кузьмине Кремінської міської громади Сєвєродонецького району Луганської області.

Упродовж майже двох років рідні жили надією на його повернення. Мати, близькі, друзі та побратими чекали звістки, вірили в диво та молилися за Ігоря.

На жаль, результати ДНК-експертизи підтвердили найстрашніше — Захисник загинув того трагічного дня.

Підтверджено загибель сержанта Ігоря Борисовича Ребенка із села Горбове.

Ігор Ребенок народився 3 травня 1975 року. Після здобуття освіти працював та жив звичайним життям, але з початком російської агресії у 2014 році став на захист України. Свій бойовий шлях розпочав на Донеччині, а після повномасштабного вторгнення знову повернувся до війська, щоб боронити рідну землю.

Служив старшим стрільцем-оператором у підрозділі спеціального призначення. 7 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Переїзне Бахмутського району Донецької області воїн зник безвісти.

Майже два роки рідні жили надією та чекали на звістку. На жаль, нині офіційно підтверджено, що Ігор Борисович загинув того дня, виконуючи бойове завдання та залишаючись вірним військовій присязі й Україні до останнього.

Харченко Владислав Миколайович народився 04 серпня  1983 року в смт Парафіївка Ічнянського (нині Прилуцького) району Чернігівської області.

Шкільні та юнацькі роки минули в рідному селищі, протягом яких завжди поряд була бабуся, яка виховувала Владислава та його брата.

Непросто довелося йому в житті, адже здебільшого він міг розраховувати виключно на самого себе, але поряд були справжні друзі, з якими він займався виготовленням меблів.

Також доля подарувала йому дружину Олесю, з якою в родині з’явилося двоє синів. На жаль, другого сина Владислав побачити не встиг.

Спокійний, виважений, чуйний, уважний, працьовитий, відповідальний, безкорисливий, урівноважений, не цурався ніякої роботи, завжди допомагав тим, хто цього потребував. 

06 березня 2025 року долучився до лав Збройних Сил України і виконував свій громадянський обов’язок в обороні та захисті суверенітету України.

Харченко Владислав Миколайович, вірний військовій присязі та українському народові, загинув 24 серпня 2025 року.

Похований на Київщині.