Загиблі герої Чернігівщини: Гриценко Владислав. Павленко Вячеслав. Бульда Руслан

Захищаючи Україну, загинув військовослужбовець, випускник Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою Владислав Валерійович Гриценко.

Владислав народився 31 серпня 1992 року в Чернігові. Навчався у середній школі №3, а згодом продовжив освіту в Чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою.

У серпні 2024 року Владислав добровільно долучився до захисту України. Він проходив військову службу кулеметником стрілецької спеціалізованої роти військової частини «ШКВАЛ».

23 вересня 2024 року, виконуючи бойове завдання в районі міста Українськ Покровського району Донецької області, Владислав Гриценко загинув.

У захисника залишилися матір та 9-річний син Матвій.

Вячеслав Михайлович Павленко народився 24 серпня 1982 року в селі Бірківка Корюківського району Чернігівської області. Тут минули його дитячі та юнацькі роки. Навчався у Бірківській школі, де здобув базову середню освіту, закінчивши 9 класів. З ранніх років вирізнявся працьовитістю, добротою та щирістю, завжди був готовий прийти на допомогу людям.

Після закінчення школи працював у СК «Бірківський». У 2001–2002 роках проходив строкову військову службу в лавах Збройних сил України. Після повернення з армії переїхав до Чернігова, де працював вантажником. Сумлінне ставлення до праці, відповідальність і людяність здобули йому повагу среди колег та друзів.

Коли у 2014 році російський агресор розпочав війну проти України, Вячеслав не зміг залишитися осторонь. Як справжній патріот своєї держави, він став на захист рідної землі та у 2015–2017 роках проходив військову службу.

Повернувшись додому, оселився в рідному селі Бірківка та займався домашнім господарством. Дуже любив тварин, доглядав корів і кіз, із задоволенням працював на землі. Він був людиною великого серця, яка цінувала прості життєві радощі, родинний затишок та щиру людську дружбу.

З першого дня повномасштабного вторгнення російських військ в Україну Вячеслав Михайлович без вагань став до лав захисників Батьківщини. У лавах Збройних сил України військовослужбовець мав звання старшого солдата та служив стрільцем 119-ї окремої бригади територіальної оборони (військової частини А7333). Брав активну участь в обороні Чернігова, мужньо боронячи рідний край від ворога. За особисту мужність та вагомий внесок у захист міста був посмертно нагороджений медаллю «За оборону Чернігова».

У 2023 році виконував бойові завдання на Донеччині, де протягом шести місяців перебував у найгарячіших точках фронту. Після повернення продовжив службу на Чернігівщині поблизу державного кордону. 19 березня 2024 року знову вирушив на Донеччину, на Покровський напрямок. 22 березня зайняв бойові позиції, а 24 березня 2024 року героїчно загинув під час виконання бойового завдання біля села Побєда Покровського району Донецької області, віддавши своє життя за свободу, незалежність і майбутнє України. Згодом факт загибелі військовослужбовця під час захисту Батьківщини було офіційно встановлено та підтверджено згідно з рішенням Чернігівського апеляційного суду.

Павленко Вячеслав Михайлович назавжди залишиться у пам’яті рідних і близьких люблячим чоловіком, турботливим батьком, вірним другом, надійним побратимом, добрим сусідом і щирою людиною. Його пам’ятають усміхненим, життєрадісним, відкритим до людей. Він завжди знаходив слова підтримки, допомагав тим, хто цього потребував, і ніколи не залишався байдужим до чужої біди.

На момент загибелі Героя його дружина Катерина була на п’ятому місяці вагітності. Вячеслав із нетерпінням чекав народження свого сина, мріяв узяти його на руки, навчити всього, що знав і вмів сам. Після загибелі захисника народився син, якого назвали на честь батька — Вячеслав Вячеславович. Хлопчик ніколи не побачить свого тата, але все життя знатиме, що його батько був справжнім Героєм, який віддав своє життя за Україну та за майбутнє своєї дитини.

Руслан Бульда народився 22 січня 1993 року.

«Він мав ще жити, любити, втілювати мрії у життя. Але коли ворог вирішив захопити рідну землю, Руслан обрав шлях воїна. І з честю пройшов його до останнього подиху», — пишуть у громаді.

Загинув 2 серпня 2026 року.

Поховали захисника на Алеї Слави у Ніжині.