Загиблі герої Чернігівщини: Науменко Анатолій. Туз Дмитро. Синютін Юрій

Анатолій Павлович Науменко народився 5 серпня 1970 року в селищі Михайло-Коцюбинське.

Навчався у місцевій школі, потім вивчився на водія-тракториста. Після навчання проходив строкову військову службу.

«Повернувшись із армії, працював у колгоспі трактористом, згодом — тваринником. Любив коней. Дуже любив ходити в ліс по гриби. Мріяв збудувати свою сім'ю, але не склалося. Проживав із мамою. Товаришував з усіма. Був доброзичливим, працьовитим», — згадуть про Анатолія Науменка його рідні, за інформацією Сергія Лаєвського.

У травні 2024 року долучився до лав ЗСУ.

Загинув боєць 14 жовтня 2024 року.

Відспівали Анатолія Науменка у Катерининській церкві у Чернігові, поховали у селищі Михайло-Коцюбинське на Маридонівському кладовищі.

Дмитро Сергійович Туз народився 17 вересня 1997 року в селі Тупичів на Городнянщині.

Закінчив місцеву школу. Потім вивчився на кухара в чернігівському профтехучилищі №16.

Працював на різних роботах: обвалювальником в «Седам Маркет» у Чернігові, потім трактористом у Чернігівській Індустріальній молочній компанії, пізніше — мийником-прибиральником рухомого складу в ФОП Кваско.

У жовтні 2024 року чоловік долучився до 105-го прикордонним загонону імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України.

Як розповіли Суспільному в Чернігівському прикордонному загоні, навесні 2025-го Дмитро Туз долучився до підрозділу безпілотних систем «Химера» (це було на самому початку існування цього підрозділу у прикордонників).

Загинув боєць на 1 липня 2026 року під час виконання бойового завдання на Чернігівщині.

Поховали Дмитра Туза у селі Новий Білоус. У нього залишилися дружина, син і мама.

Юрій Леонідович Синютін народився 18 березня 1971 року в Чернігові. Навчався у школі №22, потім вивчився на слюсара в ПТУ №5.

Після навчання проходив строкову військову службу. Потім багато років проживав і працював у Криму. Повернувшись до Чернігова, працював за спеціальністю у міському територіальному центрі соціального обслуговування.

У 2024 році чоловік долучився до лав ЗСУ.

Загинув 19 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Копанки Ізюмського району на Харківщині.

Попрощалися та поховали Юрія Синютіна у Чернігові на кладовищі у Ялівщині.