Постаті: Олександр Стржалковський

Коли восени 1945 року до Корюківки приїхав хірург Олександр Стржалковський, лікувати тут було майже нікого й майже нікому. Двома роками раніше містечко перестало існувати. Тепер цей чоловік мав підіймати з попелу місцеву лікарню – і він її підняв.

Щоб зрозуміти, що він зробив, треба згадати, у яке місто він приїхав.

1–2 березня 1943 року в Корюківці сталася найбільша каральна акція проти мирного населення за всю Другу світову війну в Європі. Підрозділи 105-ї угорської дивізії разом із поліцаями палили містечко хата за хатою – на відплату за дії партизанів. За два дні вбили близько семи тисяч людей, майже всіх мешканців, і спалили 1290 будинків. Від Корюківки лишилися згарища.

Напередодні війни тутешня лікарня була міцним закладом: п’ятнадцять лікарів, шістдесят медсестер і санітарів, добре обладнання. Після березня 1943-го не лишилося майже нічого. Довоєнного головного лікаря Гаврила Безродного разом із родиною розстріляли – його могила й нині на цвинтарі в сусідніх Кугуках. Медицина в Корюківці фактично загинула разом із містом.

Олександр Станіславович Стржалковський народився 1893 року на Вінниччині, у польській родині. Пройшов фронт як військовий хірург. До Корюківки він приїхав 1945 року разом із дружиною – лікаркою-терапевткою Єлизаветою Макаровою.

Перед ними стояло завдання, від якого опускалися руки: відновити лікарню в місті, де не лишилося ні приміщень, ні обладнання, ні половини медиків. Стржалковський узявся за це й не відступив.

Тягли вони цей тягар удвох: він оперував, дружина лікувала терапевтичних хворих. Робота забирала всі сили, а легшого місця хірург не шукав – і коли мав би вже думати про спокій, лишався в Корюківці.

Поступово лікарня оживала. 1957 року в Корюківці звели новий корпус – із терапевтичним та інфекційним відділеннями, протитуберкульозним кабінетом. Хірургічне відділення, яке очолював Стржалковський, стало справжньою школою: саме звідси згодом виходили майбутні головні лікарі Корюківської лікарні.

Читати далі