Скорботні жнива війни: Грищенко Олександр. Михієнко Ігор. Литвин Олег

Олександр Грищенко народився 23 серпня 1980 року у Чернігові.

Ще будучи школярем, залишився сиротою, переїхав до бабусі у село, що у Ніжинському районі.

Згодом вивчився на тесляра в одному з профтехучилищ Чернігова. Певний час працював на ринку вантажником. Також їздив на підробітки до столиці.

У кінці 2025 року чоловіка мобілізували до лав ЗСУ. Військовий мав позивний «Гусар».

29 липня 2026 року боєць помер.

Попрощалися та поховали Олександра Грищенка у Чернігові на кладовищі у Ялівщині.

Олег Литвин народився 30 квітня 1976 року в Чернігові. Із 11-річного віку проживав у селі Лукнів. Закінчив місцеву школу, пройшов строкову службу. Трудився трактористом у ПСП «Лукново».

Про те, якою людиною був Олег Володимирович, розповіла його донька Світлана. Добрий, спокійний, щирий, чуйний і товариський, він був люблячим батьком і дідусем, завжди готовим підтримати та допомогти кожному, хто цього потребував.

24 червня 2024 року Олег Литвин був призваний на військову службу як водій-слюсар. Він став до лав Збройних Сил України, пройшов військову підготовку в Гончарівському, згодом – на Київщині, був готовий служити Україні, виконувати свій військовий обов'язок, захищати рідну землю, своїх близьких і вільне майбутнє нашої держави.

Але саме під час проходження військової служби у нього виявили важку хворобу. Попри лікування в медичних закладах Чернігова та Києва, недуга, на жаль, виявилася сильнішою. 17 березня 2025 року Олег Литвин був списаний зі служби. А 2 серпня 2026 року його життя передчасно обірвалося.

В Олега Володимировича залишилися батьки, брат і сестра, сини, донька та внучка.