Постаті: Кочубей Василь

У Батурині, серед відновлених памʼяток гетьманської столиці, стоїть будинок, який бачив іще часи Мазепи. Це Дім генерального судді Василя Кочубея – нині музей заповідника «Гетьманська столиця». А за стінами цього дому ховається одна з найдраматичніших історій Гетьманщини – історія любові, помсти й страшної страти, що надихнула навіть Пушкіна.

Василь Кочубей народився близько 1640 року. За родинною легендою, його предок – кримський татарин Кучук-бей, який охрестився під імʼям Андрій і осів на Гетьманщині. Сам Василь зробив блискучу кар’єру: від військового канцеляриста він піднявся до регента Генеральної військової канцелярії, потім став генеральним писарем, а з 1700 року – генеральним суддею, другою людиною в державі після гетьмана. Двічі, у 1702 і 1707 роках, він виконував обов’язки наказного гетьмана.

Свій кам’яний дім у Батурині Кочубей звів неподалік гетьманської резиденції. Він був одним із найбагатших і найвпливовіших людей Гетьманщини – і довгі роки вірним соратником Івана Мазепи.

Сам будинок – пам’ятка кінця XVII століття, одна з небагатьох цивільних кам’яниць Гетьманщини, що дійшли до нашого часу. Товсті стіни, склепінчасті підвали, ошатний ґанок донині зберігають дух тієї доби. Нині тут діє музей національного заповідника «Гетьманська столиця», де відтворено інтер’єри й побут козацької старшини.

А далі в цю історію входить жінка. У Кочубея підростала донька Мотря – дівчина незвичайної вроди. Гетьман Мазепа, який був її хрещеним батьком, на схилі віку запалав до неї почуттями. Збереглися його ніжні листи до Мотрі – одні з найвідоміших любовних послань в українській історії.

Батьки категорично виступили проти. Для них зв’язок хрещеного батька з хрещеницею був гріхом, та й різниця у віці складала майже півстоліття. Мотря на якийсь час тікала до Мазепи, але зрештою повернулася додому. Згодом вона вийшла заміж за ніжинського полкового суддю Семена Чуйкевича. А ця нещаслива історія кохання назавжди лягла тінню між Кочубеєм і гетьманом.

Читати далі