Загиблі герої Чернігівщини: Лемеш Володимир. Кулик Сергій. Харчук Вадим

Володимир Володимирович Лемеш народився 16 травня 1974 року в селі Киселівка Менського району Чернігівської області. Там минули його дитячі та шкільні роки. У 1991 році успішно закінчив Киселівську середню школу.

У 1992 році був призваний на строкову військову службу до лав Збройних Сил України. Після проходження армійського гарту повернувся до рідного села.

У 1994 році Володимир одружився. У цивільному житті присвятив себе праці на землі — з 1994 по 2004 рік працював у колективному сільськогосподарському підприємстві (КСП) «Світанок».

З початком російської агресії на сході України Володимир Лемеш у 2015 році був мобілізований до лав Збройних Сил України.

Військову службу проходив у складі славетної 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Обймав посади командира танку та командира відділення взводу звʼязку, мав військове звання молодшого сержанта. Брав безпосередню участь у бойових діях проти російсько-терористичних угруповань, сміливо та відповідально виконуючи поставлені бойові завдання на передовій.

У 2016 році після завершення терміну служби за мобілізацією був демобілізований та повернувся до мирного життя.

Підірване важкими умовами військової служби та бойовими буднями здоров'я дало про себе знати після повернення додому. 7 грудня 2017 року серце Захисника зупинилося.

10 грудня 2017 року Володимира Володимировича Лемеша з військовими почестями поховали у рідному селі Киселівка.

Сергій Володимирович Кулик народився 4 лютого 1980 року в смт. Макошине. У 1997 році Сергій закінчив Макошинську школу. Одразу ж восени вступив на навчання до Щорської автошколи. Вже у травні, як тільки отримав водійське посвідчення, його призвали на строкову службу. Її проходив недалеко від дому, в Чернігові.

Служба в армії дала можливість одразу влаштуватися на роботу до Державної виконавчої служби України. Всі наступні 19 років служив у Менській виправній колонії, де досяг звання прапорщика кінологічної служби. Сумлінне виконання службових обов’язків та професіоналізм важко було не помітити. Тому керівництво неодноразово відзначало Сергія почесними грамотами.

З 01 листопада 2019  Сергій Кулик приєднався за контрактом до однієї з військових частин 81-ї аеромобільної бригади 90-го батальйону десантно-штурмових військ. Там він перебував на посаді навідника-оператора, водія.  У складі аеромобільної десантної роти підрозділ вирушив тоді для виконання бойових завдань Операції Об’єднаних сил до міста Костянтинівка. Ще тоді Сергій отримав поранення. На Донбасі Сергія й застало широкомасштабне російське вторгнення: разом із побратимами йому довелося стояти на захисті Краматорська. Навідник-оператор, другого відділення другого аеромобільного десантного взводу другої аеромобільної десантної роти, старший солдат Сергій Кулик під час ведення бойових дій 17 травня 2022 року біля м. Богородичне Донецької області внаслідок ворожого артилерійського та ракетного обстрілів отримав важкі поранення несумісні з життям.  Поховали Героя у рідному селищі.

Вадим Володимирович Харчук народився 19 лютого 2001 року в селі Мрин.

Після закінчення 9 класів місцевої школи вивчився на електромонтера у Мринському профтехучилищі №33. Потім влаштувався працювати на «Нову пошту» у місті Бровари.

Із 2020 року проходив строкову військову службу, з якої мав повернутись у квітні 2022-го. Але в зв'язку з веденням активних бойових дій, був демобілізований лише у травня 2024 року.

«Вадим повернувся додому змужнілий, загартований, щасливий і сповнений сил та енергії. Своє майбутнє пов'язував з машинами, адже з дитинства йому батько прищепив любов до техніки. Не вагаючись, за покликом серця, влаштувався в столиці таксистом, де й стали проживати разом зі своєю коханою Лізою. Він дуже любив і цінував свою дружну родину, часто приїжджав в село до батьків, обов'язково поспішав відвідати дідуся й бабусь», — пишуть у громаді.

У березні 2026 року чоловік долучився до лав ЗСУ. 51 день пройшов навчання в навчальному центрі на Миколаївщині. Потім був скерований на Харківський напрямок. Був оператором БпЛА.

13 серпня 2026 року старший солдат Вадим Харчук помер у лікарні внаслідок поранень, яких зазнав в ДТП під час проходження військової служби в районі населеного пункту Дослідне Чугуївського району Харківської області.

Поховали захисника у Мрині.