Загиблі герої Чернігівщини: Сергієнко Микита. Дарнопих Вадим. Здота Олександр

Микита Олегович Сергієнко народився 5 січня 1998 року у Чернігові. Навчався у Чернігівській школі №3 та у Жавинській школі. Потім здобув професію у Коледжі транспорту та комп'ютерних технологій. Після — закінчив Чернігівський національний технологічний університет.

Закінчивши військову кафедру підготовки офіцерів запасу, Микита з 2017 року став на захист України — проходив службу в ДССТ, брав участь в АТО та ООС, а згодом продовжив свій офіцерський шлях: від старшого стрільця до майора.

«У ньому дивовижно поєднувалися офіцерська мужність, міцний внутрішній стержень і захоплення справжнього чоловіка — він неймовірно цінував і любив ножі, бачив в них символ сили, точності та захисту. Та найбільшим і найголовнішим сенсом його життя завжди була родина, маленький син», — згадують про Микиту Сергієнка його рідні, за інформацією Сергія Лаєвського.

Загинув захисник 31 липня 2026 року на Сумщині.

Поховали бійця у Чернігові на кладовищі у Ялівщині.

Вадим Миколайович Дарнопих народився 30 жовтня 1980 року у Чернігові. Навчався у 19 школі, здобув професію столяра.

Захоплювався рок-музикою, грав на гітарі та барабанах, був гітаристом гурту «Ода».

Після проходження строкової військової служби чоловік багато років працював в СБУ. А у 2019-му долучився до лав ЗСУ.

«Вадим був людиною праці. Він не любив сидіти без діла, завжди щось майстрував, ремонтував. Його майстерня була місцев, де дерево оживало в його руках. Іншою великою любов'ю була музика. Але понад усе він любив свою родину. Діти були найбільшою його гордістю, щастям і сенсом життя», — згадують про бійця його рідні, за інформацією Сергія Лаєвського.

Загинув Вадим Дарнопих 3 серпня 2026 року.

Поховали захисника у Чернігові на кладовищі у Ялівщині.

Олександр Здота народився 17 червня 1978 року в місті Чернігів.

У 1993-му закінчив Чернігівську загальноосвітню школу № 29, а у 1996-му — професійно-технічне училище № 10 у Чернігові.

До 2022 року працював у компанії COLLAR.

24 лютого 2022-го Олександр добровільно став до лав Збройних сил України. У складі 119-ї окремої бригади територіальної оборони захищав рідний Чернігів. За участь в обороні міста був нагороджений медаллю «За оборону Чернігова».

Пройшов важкий бойовий шлях.

6 березня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Дніпроенергія Волноваського району Донецької області Олександр зник безвісти.

У серпні 2026 року тіло військового ідентифікували. 

«Олександр віддав своє життя, захищаючи Україну, свою родину та рідний Чернігів.

У нього залишилися мати, дружина, двоє неповнолітніх дітей та сестра.