Загиблі герої Чернігівщини: Штанько Юрій. Вольник Олег. Здота Олександр

Юрій Штанько народився 24 травня 1984 року в селі Ставок Ніжинського району. Після закінчення Володьководівицької школи здобув професію водія. Працював в охороні в АТ «Укрзалізниця», згодом переїхав до Носівки.

«Він завжди був турботливим для своїх рідних. У родині Юрія було дві сестри, а особливе місце в його серці займали племінники, яких він дуже любив і завжди намагався підтримувати. Під час війни Юрій одружився. Мав багато друзів. Кожен, хто його знав, міг розраховувати на його підтримку та добре слово. Коли випадала нагода повернутися додому у відпустку, друзі й знайомі обов'язково приходили його провідати. Він умів цінувати людей, дорожив тими, хто був поруч, і залишав після себе щирі та теплі спогади».

Юрій Штанько захищав Україну під час проведення антитерористичної операції. Після початку повномасштабного вторгнення продовжив виконувати військовий обов'язок.

«Після мобілізації виконував бойові завдання у найгарячіших напрямках Донеччини. Був на передовій, неодноразово зазнавав поранень та контузії, але щоразу повертався до строю».

Останні роки Юрій проходив службу в Державній прикордонній службі України. Обіймав посаду інспектора прикордонної служби другої категорії — кулеметника у складі прикордонного загону Чернігівської області. Він виконував бойові завдання в Семенівці. Загинув Юрій, перебуваючи на позиції.

Поховали військового в селі Ставок.

Олег Вольник народився 12 лютого 1992 року. Загинув 8 квітня 2024 року.

«Олег Вольник віддав своє життя боронячи нашу державу та кожного з нас. Провести героя в останню путь прийшли рідні, друзі, побратими, представники міської влади та небайдужі жителі громади. Олег Вольник назавжди залишиться у пам'яті тих, хто його знав, як мужній, відданий та гідний син України».

Олександр Здота народився 17 червня 1978 року у Чернігові, повідомив Сергій Лаєвський.

У 1993 році закінчив школу №29 у Чернігові, у 1996 році — професійно-технічне училище №10. До 2022 року працював у Collar.

Після початку повномасштабного вторгнення Олександр добровільно став на захист України. Був у складі 119-ї окремої бригади територіальної оборони та захищав Чернігів. Був нагороджений медаллю «За оборону Чернігова».

Олександр виконував бойові завдання на різних напрямках. У січні 2025 року його перевели до 116-ї окремої бригади територіальної оборони.

6 березня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині Олександр зник безвісти.

У січні 2026 року його ідентифікували. Поховали Олександра на кладовищі в Ялівщині.