Вбиті росією: Костирко Денис. Артюх Олександр. Грищенко Юрій

17 квітня 2024 року Денис Костирко, випускник Чернігівського державного інституту права, соціальних технологій та праці, загинув під час ракетного обстрілу м. Чернігова.

Денис народився 22 січня 1991 року в сім'ї педагогів у Миколаївці на Борзнянщині. До п'ятого класу відвідував Борзнянську музичну школу. Згодом родина переїхала до Чернігова, де хлопець навчався у ліцеї № 15 та водночас у музичній школі імені Стефана Вільконського.

У 2005 році Денис вступив до Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою.

Після ліцею здобув вищу освіту у Чернігівському державному інституті права, соціальних технологій та праці, який згодом став частиною Чернігівського технологічного університету. У мирному житті працював у державній виконавчій службі Чернігова.

Хлопець був веселою та товариською людиною, вмів підтримати будь-яку розмову, з позитивом ставився до життя!

У 2016 році підписав контракт із ЗСУ і розпочав службу у військовій частині А2995. Брав участь в АТО у 2016-2017 роках. З 24 лютого 2022 року став до оборони держави. Виконував військові обов'язки у Конотопі, Козельці, Підлісному, Ладинці, Десні, Рокитному, Миронівці, Костантинівці, Паворграді, Краснограді. 

Відзначений численними нагородами: медалями "Учасник АТО" та "За участь в АТО", почесним нагрудним знаком "За досягнення у військовій службі" II ступеня, медаллю "За оборону Маріуполя", пам'ятним нагрудним знаком "Війська зв'язку Збройних Сил України", медаллю "10 років сумлінної служби".

На жаль, його життя обірвалось під час ракетного удару по Чернігову 17 квітня 2024 року.

22 квітня 2024 року у Чернігові прощались із 37-річним Олександром АРТЮХОМ. Після закінчення Городнянського ліцею (колишня школа-інтернат) навчався в Чернігівському педагогічному університеті на історичному факультеті. Потім була служба в армії, де він служив у морській піхоті. По закінченню служби жив і працював у Чернігові. А в 2013 році, одружившись, проживав в селищі Михайло-Коцюбинське Чернігівського району. Разом з дружиною виховували дев’ятирічну донечку – Софійку.

У лютому 2023 року Олександр пішов захищати країну від підступного ворога. Понад рік воював з окупантами на Куп’янському напрямку. За хоробрість і мужність його цінували побратими. Мав звання сержанта, неодноразово відзначався грамотами та іншими нагородами.

Юрій Грищенко загинув 17 квітня 2024 року від російського обстрілу Чернігова. Того ранку ворог атакував центральну частину міста ракетами. Юрій із другом Владиславом їхав на роботу до дружини, коли почався обстріл. Владислав тоді також загинув. Цей ракетний удар відібрав життя 18 людей. Юрієві Грищенку було 50 років. Родом із Чернігова. Працював керівником меблевого виробництва. Вільний час присвячував дружині і дітям. Обожнював риболовлю. Був працелюбним, чуйним.

«Він був дуже веселий, добрий, життєрадісний. Завжди допомагав людям, ніколи нікому не відмовляв, коли щось було потрібно. Мав багато друзів, знайомих, користувався повагою у колег», – розповіла дружина Ольга Постол. Поховали Юрія 19 квітня 2024 року у рідному Чернігові. У нього залишилися мати, дві сестри, дружина, донька і син.