Загиблі герої Чернігівщини: Трикоз Юрій. Скотаренко Євгеній. Козубовський Петро

Молодший сержант Юрій Трикоз народився 20 квітня 1972 року в місті Бобровиця Чернігівської області. Освіту здобував у місцевій середній загальноосвітній школі. Закінчив Ніжинське ПТУ №2 за спеціальністю "водій автотранспортних засобів".

У 1990-1992 роках проходив строкову військову службу на посаді водія. Після цього служив у складі МВС України в Броварах.

Перед повномасштабним вторгненням російської федерації працював в мережі магазинів "ФОРА". На захист України став у 2023 році. Служив на посаді командира стрілецького відділення.

Загинув 6 березня 2024 року під час виконання бойового завдання на Харківщині.

Попрощалися з військовим та поховали на кладовищі рідного міста.

Скотаренко Євгеній Вікторович народився 29 березня 1978 року в Старобільську Луганської області. У 1993 році закінчив Старобільську загальноосвітню школу № 4, а згодом - професійно-технічне училище. Працював у Києві в ЖК "Новопечерські Липки". У 2022 році долучився до Сил оборони України. Солдат 164-го окремого батальйону територіальної оборони.

Загинув 2 березня 2022 року при обороні Прилук біля села Діброва Талалаївської громади Прилуцького району. Похований в селі Кобижча Бобровицької громади Прилуцького району.

Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

12 березня 2022 року російські окупанти вбили 51-річного Петра Козубовського з Корюківки. Під час обстрілів невеличкий осколок влучив просто в серце чоловікові, який разом з побратимами захищав Чернігів.

Народився Петро у Білорусі, його батько звідти родом. Але маму-українку тягнуло на батьківщину, тож молода родина переїхала в Корюківку, коли їхньому синові виповнилося два роки. 

Після закінчення середньої школи № 2, пішов у армію, Потім, близько року попрацювавши в міліції, вступив до Волгоградської вищої слідчої школи МВС у росії. Коли СРСР розвалився, на навчання їх перевели в Харківський національний університет внутрішніх справ, який закінчив у 1995 році за спеціальністю «Правознавство». У Корюківці працював слідчим і експертом-криміналістом у райвідділі внутрішніх справ, а потім перевівся до органів МНС інспектором. Звідти за вислугою років пішов на заслужений відпочинок у званні майор. Але на пенсії не сидів. Трохи попрацював у Державній виконавчій службі, в охороні Бориспільського аеропорту. Останнім часом був охоронцем у приватній структурі.

У Корюківці Петра Козубовського знали як чесну й принципову людину, глибоко віруючого чоловіка, патріота України. Усюди, де б він не працював, залишався порядним і відповідальним.

Петро ніколи не був байдужим до суспільного життя, Його патріотичні погляди були на першому плані, а тому він завжди був там, де українська культура, історія, українська церква. Перебував у лавах громадської організації «Корюківська сотня», яку заснував Юрій Карасьов, брав активну участь у діяльності місцевого козацтва. Багато допомагав українській церкві в Корюківці — і матеріально, й фізично. Як парафіянин підтримував дружні стосунки з ієромонахом Нестором, настоятелем релігійної громади Свято-Вознесенської парафії.

З початком повномасштабного вторгнення одразу пішов у військомат. Петро Козубовський і ієромонах Нестор - разом спочатку потрапили в Гончарівське, а потім були направлені на захист Чернігова. Дуже переживав за Корюківку.

А 12-го березня Нестор повідомив рідним про його смерть. Чоловік розповів їм тоді, що настільки складна була ситуація під Черніговом, що не знали, який день і дата — обстріли й наступи, наступи й обстріли. В той день вони перебували на різних точках, Знову почався обстріл, після чого стали дивитися, кого нема. Раптом почув звідкись: «Майор загинув». Петра так називали там по військовому званню, яке він мав на службі в міліції та МНС, хоч у складі військової частини, де проходив службу, був молодшим сержантом. Пізніше розтин тіла показав, що осколок розмірами 2,5х0,5 см потрапив йому прямо в серце.