Загиблі герої Чернігівщини: Кабанов Олег. Кукла Костянтин. Волинко Анатолій

Кабанов Олег Миколайович народився 1 квітня 1984 року в селі Чернецьке Талалаївського району. Закінчив Чернецьку загальноосвітню школу, а згодом - Вище професійне училище за спеціальністю "тракторист". Працював експедитором у ТОВ "Ласий кошик". У 2022 році долучився до Сил оборони України. Старший солдат. Загинув 20 грудня 2022 року біля селища Білогорівка Луганської області.

Похований 3 січня 2023 року в Ромнах Сумської області.

Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

Кукла Костянтин народився  2 квітня 1968 року. Навчався у Чернігівській школі-інтернаті ім. Коцюбинського, а після її закінчення — у Чернігівському вищому професійному училищі №1. До початку повномасштабного ворожого вторгнення Костянтин працював на Чернігівській ТЕЦ, але 24 лютого у важкий для країни час не лишився осторонь та вирішив зі зброєю в руках давати відсіч загарбнику. Так він добровільно звернувся до територіального центру комплектування та потрапив до складу 16-го окремого мотопіхотного батальйону на посаду гранатометника. Згодом він вирушив на Луганщину, де разом з побратимами давав гідну відсіч ворогу в ім’я світлого майбутнього Незалежної України.

Нажаль, 12 травня під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Білогорівка Луганської області Кукла Костянтин загинув, до останнього подиху обороняючи рідну Батьківщину від ворожої навали. Того дня без батька залишились дві доньки…

Волинко Анатолій Михайлович народився 2 квітня 1967 року у с. Киселівка Носівського району Чернігівської області. Після закінчення школи (в сусідньому селі Держанівка) здобув освіту в м. Києві та став машиністом тепловозу. За спеціальністю служив та працював у Радянській армії, де отримав військове звання — прапорщик. По закінченню служби працював у різних сферах. Штаб-сержант, стрілець-помічник гранатометника 44 окремого стрілецького батальйону ЗС України. З початком повномасштабного вторгнення, як відповідальна за свою родину й Батьківщину людина, взяв до рук зброю та став на захист України і 10 серпня 2022 року був призваний до лав ЗСУ, де отримав звання — штаб-сержант. Завжди виконував бойові завдання — від звільнення Харківщини до оборони Донеччини.

25 січня 2023 року, внаслідок штурму позицій ЗСУ російсько-окупаційними військами, під мінометним вогнем, поблизу населеного пункту Терни Донецької області, отримав вибухову травму несумісну з життям. Дякуючи сміливості та відважності побратимів, тіло було евакуйоване з поля бою та повернуто в м. Київ, де проживає його родина. Похований 1 лютого 2023 року на Міському (Берковецькому) кладовищі в м. Київ. Ділянка 42, ряд 14, місце 32