Вбиті росією: Шипіло Андрій. Желдак Поліна

ШИПІЛО Андрій Володимирович народився Андрій 8 червня 1988 року в смт. Буча Київської області. 2005 року закінчив загальноосвітню школу № 8 м. Ірпені Київської області та Бучанську школу мистецтв Імені Левка Ревуцького. З дитинства займався вокалом.

   Після закінчення школи вступив до Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя на факультет культури і мистецтв, обравши спеціальність «Музика і художня культура», який успішно закінчив у 2011 році здобувши кваліфікацію бакалавра, вчителя музики.

   Андрій Шипіло мав рідкісний тембр голосу та любив співати. Тітка Ірина Гаврилюк каже, що його талант розкрився у старших класах. «Андрій шукав себе, мав унікальний бас, грав на багатьох інструментах. У будинку родини стояли фортепіано, гітара, завжди звучали музика і спів, – розповідає тітка Андрія Олена Ситник. – Йому було важко в цьому світі, він не розумів жорстокості, зради…». Андрій співав у церковному хорі Бучі, займався у вокальній студії «Хрещатик». Мама ходила на всі його концерти. Часто Андрій їздив з гастролями і за кордон. Оперна та естрадна співачка й викладачка вокалу Елеонора Дзісяк розповіла, що Андрій був її учнем. Він знайшов її сам і попросив попрацювати над його вокалом, адже хотів стати співаком професійного хору. «Ми з ним підготували дві пісні. Андрія взяли у Київський професійний хор. Він дуже радів, але мріяв також про хор оперного театру. В Андрія був молодий бас – за статурою, фактурою, тембром. Під час занять він поводив себе дуже чемно. Вихований, завжди подавав мені руку, як справжній джентльмен», – пригадала Елеонора Дзісяк. Останні два роки з Андрієм Шипілом займався викладач вокалу та музикант Олексій Бєглєцов, він пригадує: «Андрій був скромним у житті, але на сцені розкривався, включав артиста, працював над образом. Це було щиро і від душі».

   Андрій Шипіло загинув орієнтовно в другій половині березня у Бучі. Російські військові закатували Андрія. Загинули також його мама Тетяна, батько Володимир та дядько Олег. Їхні обгорілі тіла після звільнення Бучі Збройними силами України знайшли на перехресті вулиць Старояблунської та Івана Франка. Йому було 33 роки... Через жорстоку війну з російськими окупантами ми продовжуємо втрачати нашу хоробру, талановиту та героїчну молодь.

ЖЕЛДАК Поліна Михайлівна народилася 12 листопада 2000 року в м. Чернігів. 2018 року закінчила Чернігівську середню школу № 21.

   Після школи вступила до Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя на факультет іноземних мов: «Середня освіта. Англійська мова та література». Була вже студенткою 4 курсу. На жаль, 21-річна Поліна Желдак загинула в Чернігові 3 березня 2022 року. Від одного з авіаударів російської армії зруйнувався приватний будинок, де вона була з родиною. Разом з Поліною загинули тато Михайло, брат Гліб, наречений Євген Коваленко та бабуся Галина Печерна.

   Поліна була творчою дівчиною. Ще зі школи грала на гітарі, писала вірші, гарно співала. Любила розмальовувати картини за номерами. Захоплювалася дизайном інтер’єру. Любила робити рідним сюрпризи. Ще будучі студенткою працювала репетиторкою та разом з нареченим Євгеном планувала відкрити мовні курси у Ніжині.

   «Поліна була не по рокам мудрою дівчинкою. Ми були дуже близькі, могли годинами говорити про все на світі. Вона мріяла подорожувати, створити міцну сім’ю з коханим Євгеном та відкрити власний бізнес… Мені її дуже не вистачає. Ця рана ніколи не загоїться», розповіла мама Світлана Желдак.