Загиблі герої Чернігівщини: Кулак В’ячеслав. Поплавський Олександр. Нечепоренко Анатолій

В’ячеслав Кулак народився в Новгороді-Сіверському 4 вересня 1968 року. Закінчив Чернігівську ЗОШ, СПТУ №15, Чернігівський державний педагогічний університет ім.Т.Г.Шевченка за спеціальністю «вчитель історії та українознавства».

Працював у сфері продажів керівником відділів компаній, згодом водієм далекобійником у Європі.

У 2022 році долучився до Збройних Сил України.

Водій 1 механізованого взводу 1 механізованої батареї 2 механізованого батальйону військової частини А0998 24 бригади ім. короля Данила.

Загинув 16 листопада 2023 року в с. Нью-Йорк Донецької області.

Нагороджений медаллю «За оборону міста Бахмут».

Присвоєно звання «Почесний громадянин Червоноградської міської територіальної громади».

Похований у Чернігові на кладовищі "Яцево".

Анатолій Олександрович Нечепоренко народився 15 липня 1984 року в Мені. Навчався у Менській районній гімназії. З 15 років почав працювати зварювальником на різних підприємствах у рідному місті. Через стан здоров’я не служив у армії, але завжди допомагав іншим і вмів працювати руками. Сусіди згадують, що він мав золоті руки й умів полагодити будь-що.

Пізніше Анатолій переїхав на Вінниччину, щоб доглядати бабусю. Жив у будинку батька, який той передав йому у спадок. Там працював на цукровому та цегельному заводах, встановлював обеліски й пам’ятники. Мріяв повернутися до рідної Мени й придбати тут власну хату. Був у громадянському шлюбі, дітей не мав.

Перебував на обліку у першому відділі Корюківського РТЦК та СП. 23 серпня 2025 року його мобілізували на службу до Збройних сил України.

Спочатку служив у Гончарівську, згодом захищав Україну на Сумщині у званні солдата на посаді старшого стрільця-оператора штурмового відділення 25-го окремого штурмового батальйону (в/ч А4640).

Як розповіла мама Воїна, під час служби Анатолій отримав тяжке поранення. Спочатку його лікували у місцевому госпіталі, після погіршення стану перевели до Києва. Він помер 7 листопада 2025 року у відділенні реанімації та інтенсивної терапії Національного військово-медичного клінічного центру. Причиною смерті стала гостра серцево-судинна недостатність.

Поховали Героя 16 листопада на центральному кладовищі Мени з військовими почестями. У невимовному горі залишилися мати й брат.