Загиблі герої Чернігівщини: Шостак Євгеній. Сатін Сергій. Коцюба Богдан

Народився Євгеній Шостак 02 червня 1993 року в смт Талалаївка Прилуцького району (колишній Талалаївський район) Чернігівської області в дружній та працьовитій родині. В 2004 сім'я Шостак переїхала на постійне місце проживання в селище Дігтярі Прилуцького району (колишній Срібнянський район). З цього ж року малий Євген продовжив навчання в Дігтярівській середній школі. Після закінчення 9 класів в 2008 році вступив до Дігтярівського ПАЛ, де здобув спеціальності: слюсар з ремонту с/г машин та устаткування, тракторист-машиніст широкого профелю, водій автортанспортних засобів категорії С, зварювальник. За роки навчання з 2008 по 2011 проявив себе як старанний і наполегливий учень. Дуже любив спорт, особливо волейбол, за який його неодноразово нагороджували грамотами. 18.10.2011 був призваний на військову службу до армії.  Після звільнення зі строкової служби 09.10.2012 почав працювати маляром на підприємстві "Спец Пожмашина" у м. Прилуки, завжди сумлінно відносився до роботи, завойовуючи повагу колег та знайомих. Офіційно одружений не був. Але перебував у стосунках. У березні 2016 року народився син Марк, якого Євгеній любив понад усе.  На початку повномаштабного вторгнення Євгеній Вікторович прийняв рішення захищати свою рідну землю. 28.10.2022 Шостак Євгеній був призваний до Збройних Сил України на військову службу за мобілізацією. Проходив службу у в/ч Державної прикордонної служби України. Мав звання - старший солдат. Вірний військовій присязі, виконуючи бойове завдання на Донецькому напрямку,  в результаті удару FPV-дрона російськими окупаційними військами, військовий загинув 22 листопада 2025 року. Прощання та поховання з полеглим воїном-земляком відбулося 28 листопада 2025 року в рідному селищі Дігтярі. У загиблого захисника залишилися мама і брат.

Сергій Сатін народився 1978 року. Життєвий шлях Сергія Сатіна був тісно пов’язаний зі Славутичем. Він навчався у школі № 2 у спортивному класі та займався боксом. Згодом здобув освіту механіка у Чернігові. У мирний час працював друкарем офсетного друку на виробництві. Колеги згадують його як відповідального фахівця, якому довіряли найскладніші завдання і який завжди виконував роботу спокійно та якісно.

Найбільшою опорою для Сергія була родина. Особливо значущими для нього були дружина Тетяна і донька Катерина, з якими він ділив свої радощі та будні. Важливу роль у його житті відігравала і сестра Наталія. Їхній зв’язок будувався не на гучних словах, а на взаємній підтримці та довірі.

Після початку повномасштабного вторгнення Сергій Сатін без вагань вступив до лав Збройних Сил України. Він воював на найскладніших ділянках фронту зокрема під Бахмутом та на Донецькому напрямку. Останнім етапом його бойового шляху став Сумський напрямок у районі населеного пункту Високе, де командир стрілецького відділення сержант Сатін загинув у бою 19 листопада 2025 року.

У громаді відзначають його як людину, яка вміла підтримати, знайти потрібні слова і залишатися поряд там, де було важко. Його пам’ятають як справжнього, щирого і відповідального. Приклад його служби та ставлення до обов’язку назавжди залишиться частиною історії Славутича.

Чин похорону полеглого на війні Героя Сергія Сатіна відбувся 29 листопада 2025 року у місті Ніжин.

Богдан Олександрович Коцюба — проживав у селищі Олишівка.

Був учасником АТО, а також стояв на захисті України з початку повномасштабного вторгнення. Помер військовий 25 листопада, йому було 45 років. Попрощалися та поховали Богдана Коцюбу в Олишівці на "Топчіївському" кладовищі. У нього залишився батько і брат.