Скорботні жнива війни: Седюко Віталій. Голубов Дмитро. Горобець Сергій

Віталій Седюко народився 2 жовтня 1977 року в селі Хоробичі. У 1984–1994 роках навчався в Хоробицькій середній школі, після чого здобув освіту в автошколі в місті Щорс (нині Сновськ).

У березні 2023 року чоловіка мобілізували. 21 серпня, виконуючи бойове завдання, потрапив у полон.

Про те, за яких обставин це сталося, Суспільному розповіла дочка Віталія Анастасія в день, коли її батька обміняли.

"Вони були на Луганському напрямку. 17 серпня батько зателефонував і попередив, що йде з побратимами на завдання і, можливо, не буде на зв'язку днів шість. Так і сталося, але 27 серпня нам зателефонували і сказали, що він потрапив у полон. З того часу нам нічого не відомо було про нього. Лише у 2024 році мені зателефонував військовий, якого звільнили з полону, і розповів, що батько живий і перебуває у такій-то колонії", — згадує Анастасія.

Захисник помер 1 листопада під час реабілітації.

Поховали Віталія Седюка на кладовищі у рідному селі Хоробичі.

У нього залишилися дружина, дві доньки та мати.

Сергій Горобець народився 21 серпня 1976 року у Києві. "Проте доля привела його разом із дружиною до села Шабалинів Коропської громади, де з 2018 року вони облаштували свій дім. Сергій мав працьовиті руки, любив займатися ремонтом техніки", — пишуть у громаді.

У березня 2025 року Сергій Горобець долучився до лав ЗСУ. Був водієм кулеметного взводу механізованого батальйону оперативно-тактичного об’єднання Сухопутних військ ЗСУ.

Воював солдат під Покровськом. 24 жовтня 2025 року помер.

Попрощалися та поховали Сергія Горобця у Шабалинові. У нього залишились дружина і діти.