Нематеріальна культурна спадщина Чернігівщини: «Кваша» - унікальна страва Сухополовʼянської громада

«Кваша» – страва, схожа на кисіль. Вживали її на сніданок, обід чи вечерю  як третю страву — солодку. «Квашу» вважали ласощами. Готували «квашу» з двох видів  борошна  – житнього та гречаного. Спочатку цукровий буряк нарізали на шматки довільної форми, заливали водою і варили до готовності. Охолоджений солод відціджували і в невелику кількість солоду додавали певну кількість гречаного та житнього борошна. Борошно змішували, розводили до густоти рідкого тіста, потім ставили на ніч у тепле місце для скисання. Вранці в решті солоду варили ягоди з додаванням цукру та солі, після закипання вливали кисло-солодке молоде тісто (закваска) і варили постійно помішуючи до готовності.

Носіями цього елементу нематеріальної культурної спадщини є громада с. Ряшки, Прилуцького району. Рецептом цієї старовинної страви поділилася мешканка с. Ряшки Надія Вовнянко (1967 року народження), яка успадкувала його від своєї бабусі, також  мешканки с. Ряшки -  Катерини Олещенко (1912 – 1991). А вона навчилася готувати «квашу» в своєї матері Ївги Малюги, яка була 1890 року народження і переїхала до с. Ряшки з хутора Іценкового Іваницького району (нині — Прилуцький). 

З роками страва набула інших смакових якостей. В квашу почали додавати, крім житнього, ще й гречане борошно (за наявності), та інші сухофрукти, насамперед, калину, смородину, абрикоси, по можливості — мед.  «Під час досліджень з’ясувалося, що «квашу» на Чернігівщині готують вже понад 120 років», - наголошують в обласному центрі народної творчості. 

До речі, в дитинстві авторка публікації  теж куштувала «квашу», яку готувала її сусідка в селі Конятин. За тодішніми моїми враженнями, це було схоже на узвар із борошном, що трохи скис. Але, припускаю, що зараз ця страва смакувала би мені по-іншому. «Кваша» була корисною і поживною, адже містила вуглеводи з борошна та вітаміни з ягід, а ще - натуральні бактерії, що забезпечували процес бродіння.

Джерело