Маловідома Чернігівщина: ​ Ржавець – колиска Стороженків та коріння Ревуцьких

З 1690 р. значні земельні володіння у селі Ржавець (тепер – Іржавець) належали представникам козацько-старшинського роду Сторо­женків. Родинне помешкання, розбудоване на цих землях у XVIII ст., своєю репутацією завдячувало передусім храму Святої Трійці, збудованому в селі 1736-­го року коштом Стороженків для чудотворної ікони Божої Матері.

Реліквію понівеченої Січі Запорозької привезли до села козаки­мазепинці Ічнянської сотні. Зворушливі рядки присвятив цій події Тарас Шевченко:

«Вернулися запорожці, принесли з собою в Гетьманщину той чудовий Образ Пресвятої. Поставили в Іржавиці в мурованім храмі. Отам вона й досі плаче та за козаками».

Чудотворна ікона Божої Матері Ржавська слугувала вінчальною для багатьох поколінь мешканців Ржавця, так само як для родин Стороженків і Ревуцьких, споріднених між собою через Ганну Павлівну Каневську, уроджену Стороженко – бабцю за материнською лінією Дмитра Миколайовича та Левка Миколайовича Ревуцьких, видатних діячів музичної культури України першої полови­ни XX століття.

Але у Ржавці, за традицією, притаманною землеволодінню на Полтавщині, існувало поряд кілька невеличких маєтків (вони як велося, належали спорідненим родинам Стороженків/Ревуцьких/Персидських), тому село стало батьківщиною ще кількох непересічних осіб в історії України. Тут народилися історик, літератор, один з перших дослідників творчос­ті Тараса Шевченка – Микола Стороженко; вчений-­біолог Дмитро Персидський.

Маєток у Ржавці слугував «сімейним гніздом» для родини Ревуцьких із 1840­-х до початку 1920­-х рр. У буремному 1919 р. у Ржавці народився син Лева Ревуцького Євген, у чиїх дитячих спогадах залишилися промовисті деталі з життя родини Ревуцьких на початку 1920-­х рр., зокрема те, що до кола обов’язків його батька входили нагляд за конем і заготівля дров, а також те, що один із роялів було обміняно в Парафіївці на два мішки цукру.

Але на сімейних світлинах Ревуцьких ці драматичні роки не зафіксовано, тут збережено образ маєткового життя до початку доби війн і революцій.

Світлини сповнені особливим ароматом домашнього повсякдення української інтелігенції початку XX ст., на них назавжди закарбувалися кегельбан і паркова альтанка, чаювання за родинним столом і прогулянки алеями парку.

Джерело