Загиблі герої Чернігівщини: Воробей Олександр. Душенок Володимир. Сак Валерій

Олександр Воробей народився 17 лютого 1993 року у Прачах. Тут минули його дитячі роки, тут він зробив свої перші кроки в доросле життя. У 2010 році закінчив місцеву школу, після чого навчався у Сосницькому ліцеї, де здобув професію тракториста-машиніста. Працював у ТОВ "Агрікор Холдинг".

У 2018 році Олександр підписав контракт на проходження служби в Збройних Силах України. Протягом трьох років він виконував свій військовий обов’язок, а після демобілізації повернувся до мирного життя, працював у ТОВ "ЖАКО".

На початку повномасштабної війни Олександр вступив до територіальної оборони Києва, а згодом воював на найгарячіших напрямках.

25 вересня цього року, під час виконання бойового завдання, воїн отримав тяжке поранення. Лікарі боролися за його життя, але 7 листопада 2025 року Олександр Воробей помер.

За проявлену мужність, патріотизм і стійкість боєць був нагороджений медалями "Незламним героям російсько-української війни", "Честь. Слава. Держава", а також відзначений подяками та грамотами від командування за гідну службу, високий професіоналізм та вірність присязі.

Поховали Олександра Воробея у рідному селі.

У нього залишилися десятирічна донька, мати, бабуся та дві сестри.

Володимир Душенок народився 27 липня 1983 року в селі Ковпита (нині Михайло-Коцюбинської громади).

Навчався у місцевій школі. Потім проходив строкову військову службу в Окремому президентському полку імені Богдана Хмельницького.

"Після армії трудився на пилорамі. Казав, що йому подобається працювати з деревом. А зранку 24 лютого 2022 року поїхав із хлопцями до військомату в Чернігів, де з перших днів брав участь у боях за місто", — згадують про Володимира його рідні, за інформацією Сергія Лаєвського.

Боєць був нагороджений медаллю "За оборону Чернігова".

Після деокупації Чернігівщини, Володимир Душенок воював на різних напрямках: Сумщина, Донеччина.

Загинув захисник 29 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання у селі Карлівка Покровського району Донецької області. Понад рік його вважали зниклим безвісти.

"Володимир був справедливим, мужнім, веселим, працьовитим. Він завжди був добрий душею і серцем. Для сім'ї він був підтримкою і надійним плечем", — згадують про загиблого його рідні, за інформацією Сергія Лаєвського.

Попрощалися з Володимиром Душенком у Катерининській церкві у Чернігові, поховали в рідному селі.

Валерій Сак народився 24 листопада 1987 року в Семенівці Чернігівської області. Навчався у Семенівському ЗЗСО №1. Після закінчення школи вступив до Козелецького ветеринарного технікуму, повідомив Суспільному Сергій Деденко.

Довгий час працював ветеринаром у Хотіївській дільниці Семенівської громади. Згодом переїхав до Києва, де займався виготовленням металоконструкцій.

"Валерій завжди був доброю, щирою, уважною до людей людиною. Він дуже любив життя і завжди прагнув чинити тільки добро".

 У 2023 році Валерія мобілізували до військової частини, де він проходив службу на посаді водія.

10 листопада 2025 року Валерій загинув під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Іволжанське, що на Сумщині.

У Валерія Сака залишилися мати та брат.