Загиблі герої Чернігівщини: Гречун Микола. Єлфімов Максим. Зелений Володимир
Бойові шляхи військовослужбовця пролягали Чернігівщиною, Сумщиною та Донеччиною.
15 лютого 2023 року прибув для подальшого проходження служби до 105 прикордонного загону, і ввійшов до складу бойового підрозділу, а саме до прикордонної комендатури швидкого реагування (з місцем дислокації н.п. Мена).З 15 липня 2023 року старший сержант Микола Гречун виконував бойові завдання на ділянці відповідальності 11 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України – Донецький напрямок.
29 липня 2023 року наслідок мінометного обстрілу взводного опорного пункту «Альфа» в районі н.п. Побєда Донецької області старший сержант Микола Гречун отримав важке поранення.
19 вересня 2024 року противником було нанесено ураження з використанням трьох FPV-дронів по спостережному посту «Удав», внаслідок чого на спостережному посту виникла пожежа. Старший сержант Микола Гречун, у складі групи прикордонників, які несли службу на спостережному посту «Удав» перемістилися на запасну позицію, а в подальшому на взводний опорний пункт «Фазан» в районі н.п. Прогрес Чернігівської області.
Під час переміщення особового складу наряду автомобілем типу «Пікап» старший сержант Микола Гречун помітив FPV-дрон противника та в голос подав команду «Вогонь!».
В ході відбиття удару FPV-дронів, під час здійснення маневру старшим сержантом Миколою Гречуном вдалось не допустити прямого враження в транспортний засіб в якому рухався весь склад наряду. Під час здійснення маневру, водій транспортного засобу не впорався з керуванням та зіткнувся з габіонною конструкцією, в результаті чого автомобіль перевернувся.
Внаслідок аварії старший сержант Микола Гречун отримав травми, несумісні з життям та загинув 24 вересня 2024 року.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі старший сержант Гречун Микола Васильович нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно).
За час проходження військової служби штаб-сержант Єлфімов Максим Юрійович зарекомендував себе відданим українському народові, військовому обов’язку, справі охорони державного кордону України.
Знання керівних документів, високий особистий рівень професійної підготовки дали можливість військовослужбовцю гідно виконувати обов’язки за посадою.
У службі мав здатність виділити головне, проявляв розумну ініціативу, творчий та нестандартний підхід, враховував наявний досвід.
Постійно забезпечував функціонування та готовність до застосування засобів зв’язку, дотримувався правил експлуатації та методики виконання регламентних робіт на апаратурі зв’язку. Надавав керівництву конструктивні пропозиції щодо шляхів вирішення виникаючих проблемних питань.
24 лютого 2022 року, з початку повномасштабного вторгнення країни-агресора на територію незалежної України, штаб-сержант Єлфімов Максим Юрійович у складі об’єднаного загону від 5 прикордонного загону вибув для захисту і оборони м. Чернігова, на ділянку відповідальності 105 прикордонного загону.
Підрозділ, у якому проходив службу військовослужбовець, постійно зазнавав авіаційних, мінометних та артилерійських обстрілів. Особовий склад гідно давав відсіч та утримував зайняті позиції. Військовослужбовці неодноразово брали участь в боях при спробах наступальних дій противника, відбитті озброєних нападів. Проявляючи героїзм, незламність духу, вірність військовій присязі, Максим Юрійович завжди був на перших рубежах оборони.
14 березня 2022 року під час виконання завдань з оборони м. Чернігова штаб-сержант Єлфімов Максим Юрійович потрапив під ракетно-артилерійський удар противника і отримав поранення несумісні з життям.
За особисті заслуги в охороні державного кордону України, зразкове виконання військового обов’язку, штаб-сержанта Єлфімова Максима Юрійовича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Дочекавшись повноліття, хлопець одразу прийшов до військової частини з охорони дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав Національної гвардії України. Худорлявий молодик з прізвищем Зелений зі своєю наполегливістю, рішучими діями та досить високою фізичною підготовкою вступив до лав військової частини. Стрілець роти охорони спеціального призначення – саме цю професію обрав для себе Володимир. Вже на курсі молодого бійця показав, що він дійсно гідний військовослужбовець Національної гвардії України. Молодий, спритний, чітко та якісно виконував свої обов’язки. постійно займався саморозвитком та удосконаленням своїх навичок. Завдяки своїм досягненням побратими Володимира жартома називали його «спілий», так і з’явився його позивний. Згодом він одружився, але дітей не мав.
Велику війну старший солдат Зелений зустрів беручи участь в обороні Київщини, виконуючи обов’язки помічника гранатометника роти спеціального призначення 22 окремої бригади. Його дії були рішучі та впевнені, так як неодноразово проходив навчання на різноманітних курсах. Це був його перший бойовий досвід, населений пункт Мощун було звільнено. У Володимира сяяли очі, він не хотів зупинятись, тому одразу пішов на курси бойових медиків, потім навчання в Туреччині на сапера. Він не зупинявся ні на мить, і ось старший солдат Зелений – санітарний інструктор роти вогневої підтримки батальйону оперативного призначення 22-ї окремої бригади з охорони дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав «Київська Русь» Національної гвардії України.
Вирушивши на схід, майже одразу приступив до виконання бойових завдань на околицях села Терни Донецької області.
24 лютого 2024 року разом з групою розвідки Володимир отримав наказ, щодо заведення групи закріплення та утримання щойно відбитої ворожої позиції. Довівши групу до проміжної позиції, де вони зупинилась на відпочинок, старший солдат Зелений Володимир Михайлович ще з одним побратимом самостійно вирушив на дорозвідку переднього краю батальйонного району оборони. Потім, повернувшись, зумів безпечно довести групу на щойно відбиту позицію.
5 лютого старший солдат Зелений будучи у складі групи розвідки під час шквального ворожого артилерійського обстрілу позиції зумів добратися до пораненого військовослужбовця, надав йому допомогу та доправив на точку евакуації, що врятувало життя та здоров’я військового побратима.
1 березня під час дорозвідки переднього краю батальйонного району оборони отримав контузію, але не зважаючи на свій важкий фізічний стан, Володимир залишався в строю і виражав готовність до подальшого виконання бойових завдань.
6 березня старший солдат Зелений Володимир Михайлович у складі підсилення передової позиції заступив на бойове чергування. З 6 по 7 березня на позицію велися постійні штурмові дії ворожої піхоти та артилерії, старший солдат Зелений разом з побратимами постійно, майже цілодобово, відбивав атаки ворожої піхоти влучним стрілецьким вогнем чітко тримав свій сектор обстрілу, в необхідних випадках використовуючи ручні гранати. Всі штурми ворога були відбиті з великою кількістю безповоротних втрат рашистів. Він вміло корегував вогонь нашої артилерії засобами радіозв’язку. Під час постійних і безперервних штурмів було знищено близько 150 ворогів.
7 березня 2024 року Володимир загинув разом з п’ятьма побратимами на позиції поблизу села Терни Донецької області від двох прильотів коригованих артилерійських снарядів ворожої артилерії.
13 березня 2024 року старший солдат Зелений Володимир Михайлович був нагороджений нагрудним знаком «За доблесну службу» (посмертно).
Коментарі
Дописати коментар