Цікава історія: центральний автовокзал Чернігова

Центральний автовокзал Чернігова — важливий транспортний вузол не тільки для місцевих жителів, але й для туристів і гостей нашого міста. Це пункт відправлення та прибуття автобусів за різними напрямками в Україні та Європі.

Після встановлення  влади більшовиків сполучення між містами тривалий час було порушене, лише 2 травня 1929 р. почав курсувати перший регулярний пасажирський автобус за маршрутом «Чернігів-Козелець-Київ». Їхати треба було близько п’яти годин, як сповіщала місцева чернігівська газета «Червоний стяг». На постійній же основі міжміське сполучення активізується з другої половини 1930-х років. 

У зв’язку з активним впровадженням автобусного руху в Чернігові в середині 1930-х років треба було облаштувати будівлю автовокзалу, яка спочатку обслуговувала переважно місцеві автобусні маршрути. На той момент автовокзал знаходився біля сучасного залізничного вокзалу на тодішній вул. Вокзальній. 

А от центральна автостанція Чернігова розмістилася на території колишнього міського ринку, що існував ще з ХІХ ст. У 1930-х роках на місці ринку було зведено будівлю автостанції, яка обслуговувала автобусні маршрути. 

До речі, тут є сенс згадати, що перші автобуси на міжміських автобусних маршрутах почали курсувати з Чернігова фактично з початку XX ст. Наприкінці 1908 р. в Чернігівську земську управу надійшло одразу два прохання про надання дозволу на відкриття автомобільного руху між Києвом і Черніговом від киян І. Полякова та А. Прайса. Дозвіл був отриманий за умови виконання всіх установлених для цього виду послуг інструкцій, які включали обов’язкову технічну перевірку транспортних засобів, дотримання тарифів як на пасажирські місця, так і вантажі, правил дорожнього руху та його розкладу. У січні 1909 р. перший такий маршрут було відкрито.

Цікаво, що автовласники вже розуміли перспективи щодо майбутніх прибутків, тому намагалися використовувати не тільки легкові автомобілі, а й автобуси для пасажирських перевезень.

В 1913 р. налагодилося автобусне сполучення між Києвом і Гомелем через наше місто. Вартість квитка на відрізку Чернігів – Київ дорівнювала 8 руб., що на той момент було не так уже й мало. Пасажирів все ж таки більше приваблювала менша ціна та комфорт пароплавного сполучення між Черніговом і Києвом, де квиток коштував усього 3 руб. — удвічі дешевше, ніж подорож залізницею.

З початком Другої світової війни автобусне сполучення між містами, звісно, руйнується. Тільки наприкінці 1940-х автобуси стають одним із найбільш доступних транспортних засобів для пересування між містами. 

У 1956 р. у Чернігові з’явились автобуси фірми «Ікарус», які майже на чотири десятиліття стануть основним засобом автобусного сполучення у місті й поза ним. У 1956 р. чернігівці епізодично могли бачити лише Ikarus Lux (Ikarus 55), що курсував за маршрутом «Київ – Чернігів». Станом на 1957 р. автобусне сполучення зі столицею відбувалось п’ять разів на добу.

Для наступні двох десятиліть характерне пожвавлення пасажирських перевезень між Черніговом та невеликими населеними пунктами нашої області, а також великими містами України, як-от: Харків, Київ, Одеса, Дніпро та інші. 

З того часу автовокзал став одним із найбільших транспортних вузлів Чернігова, де зупинялись автобуси з різних куточків України. Тривалий час попередній продаж квитків відбувався у двох окремих касах на вулиці Шевченка, 9, а також у касах залізничного вокзалу на проспекті Перемоги.

На початку 1960-х автовокзал переведений на нове місце, де була споруджена більш сучасна будівля з новітнім на той момент обладнанням і зручностями для пасажирів. Стара будівля, що служила автовокзалом раніше, ймовірно, була демонтована або перебудована.

Автовокзал «Чернігів» був відкритий у листопаді 1964 р. та спочатку перебував на балансі Чернігівського АТП-24021. З 1 жовтня 1969 р. його передали в управління об’єднання автостанцій. Продаж квитків на всі напрямки здійснювався тоді через операторську, розташовану на другому поверсі будівлі. 

Відомо, що споруда Центрального автовокзалу зведена за проектом архітектора В. Захарова та інженера В. Шаталова. Будівництво в такому форматі дозволило забезпечити комфорт і швидке обслуговування для пасажирів, а також сприяло розвитку туризму в нашому регіоні.

У 1990-х роках головний автовокзал Чернігова модернізували та розширили. З 2009 р. квитки можна було придбати заздалегідь безпосередньо в касах автовокзалу.

У 2010-х роках автовокзал пережив ще одну реконструкцію, під час якої було встановлено більш сучасне обладнання для безпеки пасажирів і водіїв. Особливість автовокзалу в Чернігові — його розташування в самому центрі, що дозволяє легко дістатись до нього з будь-якої точки Чернігова. Також він забезпечує зручний доступ до інших видів транспорту, зокрема, залізниці. 

Для комфорту пасажирів постійно покращували умови обслуговування: на території автостанції була кімната відпочинку, кімната матері й дитини. Пасажирам були доступні зали очікування, каси, кафе, камери схову та інформаційне бюро. Тут обслуговували маршрути на міжнародні напрямки, зокрема, до Польщі та Чехії.

У своїй історії Центральний автовокзал Чернігова зазнавав змін і модернізацій, але завжди залишався одним із найбільш важливих транспортних вузлів міста та регіону. 

Джерело