Загиблі герої Чернігівщини: Лук’яшко Андрій. Асташенков Михайло. Чучвага Сергій

Андрій Лук’яшко народився 30 червня 1995 року. Закінчив Ріпкинський ліцей імені Софії Русової у 2012 році. Людина світлої душі, добрий, спокійний, завжди доброзичливий та привітний, безмежно людяний. 

13 листопада 2025 року на Донецькому напрямку під час виконання бойового завдання воїн загинув.

Чоловіку було усього 30 років.

Михайло Асташенков народився 23 лютого 1983 року в місті Прилуки. Навчався у Прилуцькій школі №7.

"Був спокійним, уважним і працьовитим хлопцем. Його дитинство пройшло у Прилуках. Серед знайомих вулиць, старих дворів, шкільних друзів і тепла рідної домівки формувався його характер — чесний, добрий, спокійний і водночас дуже сильний".

Після закінчення школи працював будівельником та опановував різні професії. Згодом влаштувався до Прилуцького КХП-1.

"Він ніколи не боявся фізичної праці. Михайло завжди простягав руку, коли хтось потребував підтримки і допомоги. У 2023 році Михайло добровільно пішов на війну. За пристрасть до футболу та характер справжнього бійця побратими називали його «Зіданом»".

У березні 2025 року Михайла нагородили відзнакою командира 100-ї окремої механізованої бригади "За оборону рідного краю".

Михайло Асташенков загинув 12 листопада 2025 року на Донеччині.

Попрощалися із воїном 17 листопада у Прилуках, поховали на місцевому кладовищі.

Сергій Чучвага — старший сержант, народився 8 грудня 1970 року в селищі Ріпки Чернігівської області, повідомляє Славутицька міська рада.

Після закінчення школи у Чернігові здобув професію електромонтажника в Чернігівському СПТУ №18.

"Згодом своє життя пов’язав зі Славутичем. З 1991 року проходив службу сержантом-контролером у військовій частин, яка охороняла Чорнобильську АЕС. Після звільнення з військової служби працював електромонтажником у будівельній корпорації «Укртрансбуд»".

У 2015 році Сергій став учасником АТО, обороняв кордони України на Сході.

"Після повернення до мирного життя займався будівництвом, власноруч звів затишну дачу для своєї родини. Добрий, щирий, турботливий – таким його знали й любили рідні та друзі. Він був люблячим чоловіком і батьком, справжнім господарем, який усе вмів зробити своїми руками. Особливу радість йому приносили діти. Сергій був ніжним дідусем для улюбленої онучки Злати, яку дуже обожнював".

У червні 2025 року Сергій знову долучився до лав Збройних сил України. Загинув чоловік 23 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу міста Куп’янськ, що у Харківській області.