Загиблі герої Чернігівщини: Рудаков Дмитро. Лапицький Павло. Попов Олександр

Під час виконання бойового завдання з захисту територіальної цілісності України в районі населеного пункту Петрівка Покровського району Донецької області, 24 листопада 2024 року, загинув солдат Рудаков Дмитро Миколайович. До цього часу він вважався зниклим безвісти.

Народився Герой 17 листопада 1980 року у місті Сватове Луганської області. Там він зростав, навчався у Сватівській загально освітній школі. Після школи відразу пішов працювати водієм, а згодом став водієм великовантажних автомобілів.

З 2018 року Дмитро Миколайович з родиною переїхали жити до селища Козелець.

З початком повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, 29 березня 2022 року, був призваний на військову службу за мобілізацією ІІ відділом Чернігівського РТЦК та СП та пішов захищати рідну землю від ворожої агресії.

Під час виконання бойового завдання на Східному напрямку життя Героя обірвалось в боротьбі за свободу кожного з нас.

Вдома на солдата чекали: дружина, син та теща.

2 листопада 2025 року, будучи відданим військовій присязі, мужньо виконавши військовий обовʼязок, у бою за Україну, загинув Павло Лапицький.

Народився Павло 24 листопада 1983 року у Чернігові. Навчався у Чернігівській ЗОШ №1. Після смерті матері переїхав жити до батька у Остер. Тут вступив до Остерського будівельного технікуму, але навчання не закінчив та повернувся у Чернігів, де працював на різних підприємствах міста.

У липні 2024 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. У вересні 2024 року Павло отримав поранення, довго лікувався, а після одужання знову повернувся на службу до бойових побратимів.

5 листопада 2025 року батьку надійшло сповіщення, що син зник безвісти. А майже за два тижні надійшло сповіщення про загибель воїна.

Чин поховання захисника відбувся 22 листопада 2025 року.

Олександр Попов народився 1979 року в Лизунівці, де провів свої дитячі та шкільні роки. З юності був працьовитим, відповідальним і відданим своїм близьким та рідній землі. Після закінчення школи працював, проходив строкову службу та завжди залишався людиною, на яку можна покластися.

З 2014 року неодноразово ставав на захист України в зоні АТО, служив у військовому комісаріаті, а з 2021 року — у підрозділах територіальної оборони. Від першого дня повномасштабного вторгнення долучився до оборони Чернігова, а згодом виконував бойові завдання на сході та півночі країни. Він завжди підтримував побратимів, не уникав ризику та залишався вірним присязі.

Під час одного з бойових завдань Олександр зазнав поранення і тривалий час уважався безвісти зниклим. Нещодавно його загибель була офіційно підтверджена.