Увага! Новий випуск журналу "Літературний Чернігів"
Нове, 111-е число щоквартального мистецького журналу «Літературний Чернігів», яке вийшло друком у липні-вересні 2025 року, продовжує традицію, закладену ще з моменту його заснування у 1992 році.
Номер відображає нагальні проблеми сучасності, поєднуючи теми війни, пам'яті, національної ідентичності та літературознавчі студії, представлені як відомими авторами, так і молодими голосами.
Поетичний цикл Станіслава Новицького «Гербарій думок» пропонує читачеві глибоку лірику, насичену філософськими роздумами про час, любов, самотність та покоління «нових 20-тих». Автор описує військовий бліндаж, де його «тінь» заряджає кулеметні стрічки та вбиває тих, «кого не можна називати людьми», що підкреслює поєднання військових реалій з ліричними переживаннями.
У прозі привертає увагу оповідання Тетяни Яковенко «Контужений». Авторка розповідає історію ветерана Василя Горового, який, повернувшись із війни, відчуває байдужість до «цивільних людей» і живе у світі, де довіряє лише зброї. Оповідання детально зображує травматичний досвід, відчуття «контуженості» всього світу.
Журнал друкує громадянську лірику Миколи Ткача - «Дорога до себе. Поезія». Тут і роздуми про долю України, її болі і надії. Поезія наповнена потужними образами: «Я тим живу, що за усе в одвіті, що діється сьогодні на землі», а також роздумами про кайдани, рабство, роздвоєність світу і душ у містах.
Володимир Фриз презентує оповідання «Пророча містика». Головний герой у свій день народження отримує пророче видіння-розмову зі своїм покійним батьком, де обговорюються складні світові політичні процеси, паралелі між сьогоденням та періодом перед Другою світовою війною (зокрема Мюнхенською угодою). Батько аналізує, критикує руйнування НАТО і пропонує оптимістичний прогноз щодо неминучого припинення війни в Україні.
Тема війни на Донбасі висвітлюється в оповіданні Миколи Тютюнника «Будинок на пригірку». Письменник розповідає про 12-річного Павлика та його шахтарське містечко, яке опинилося у «сірій зоні». Твір зображує, як війна руйнує громаду (навіть братні стосунки), змушує людей ховатися у підвалах та стикатися з мародерством.
Микола Собчук представив «Сонети», об'єднані в триптих «Світла... Правди... Добра...». У цих творах автор розмірковує над екзистенційними та моральними аспектами людського буття в сучасному світі.
Поезія Раїси Струни «Не можна знищити священне...» представлена як «Вірш у номер». Ключова ідея, що повторюється як рефрен, полягає у непорушності національних духовних цінностей.
Журнал також містить оповідання Федора Тютюнника «Колодязь над шляхом». У центрі сюжету — Кухобіт, людина з травматичним минулим, який присвятив себе копанню колодязів, аби люди не знали спраги, але його життя сповнене внутрішнього болю та жорстокості.
Микола Романюк у своїй поезії торкається гостросоціальних тем, висміюючи сучасні тренди та критикуючи прояви «стокгольмського синдрому» і «московського» впливу в культурі.
Лариса Магльована у віршах «Рідний хлопчику мій…» та «Мінометниця» змальовує образи воїнів – чоловіка, обличчя якого загрубіло «в обрамці щетини м’якої», та дівчини у броні, яка «Міни шле у дарунок болотній примарі».
Традиційно цікавий розділ «Світова та українська література», де Сергій І. Ткаченко, публікує статтю «Емілі Дікінсон, Артюр Рембо та українська література». Дослідник проводить паралелі між двома великими поетами ХІХ століття — їхнім скептичним ставленням до сучасної їм письменницької громади, новаторством мови та спільністю психологічних станів (відкидання публікації, «розлад почуттів»). Ткаченко аналізує творчість Дікінсон і Рембо як приклад «нової парадигми поетичного мислення», що вплинуло на українських митців (Тичина, Драч, Андієвська).
У розділі «Літературознавчі студії» Олександр Забарний рецензує роман-епопею Володимира Фриза «Галицький П’ємонт», називаючи його «Художньою енциклопедією галицького життя». Рецензент підкреслює, що роман охоплює два століття боротьби за національну незалежність, детально змальовуючи соціально-економічні, політичні та морально-етичні аспекти життя Галичини.
У розділі «Критика, рецензії» Тетяна Чумак досліджує «Морально-етичні цінності українця в поезії Алли Бовсуновської», відзначаючи її вірність національним духовним багатствам та відображення в її творчості трагедії Чорнобиля і повномасштабної війни.
Анатолій Шкуліпа рецензує поезію Лариси Ткач у статті «Бринить тепло в прозорому повітрі», відзначаючи її щирість, любов до рідного краю (Сиволож під Борзною) і здатність знаходити щастя у буденній простоті, що контрастує з болем війни.
Випуск містить низку матеріалів до ювілеїв:
Володимир Кузьменко у статті «Підкорені поетичні вершини Анатолія Шкуліпи» вітає письменника з 75-річчям. Відзначається його різножанрова творчість (від лірики до роману у віршах), а також такі знакові твори, як поема «Голодовка» та роман у віршах «Берест».
Володимир Сенцовський присвячує «Неювілейні роздуми» 80-річчю померлого поета-самородка Анатолія Крупка (з села Бірки).
Валентин Шульга орацією «Валерію Демченку» вітає гумориста та сатирика з 85-річчям.
У розділі «Спогади» опубліковано зворушливий матеріал Вероніки Іваницької «Домашні спогади». Молода поетеса, ділиться пам'яттю про свою матір, Світлану Григорівну Іваницьку, яка трагічно загинула. Спогади супроводжуються її глибоко емоційними віршами, написаними, зокрема, в літаку на похорон матері.
Завершує випуск сатирична колонка Валерія Демченка «Віднобелюймо «миротворця»», де автор іронізує над висуненням на здобуття Нобелівської премії миру.
Нове число «Літературного Чернігова» відображає незламну віру в силу українського слова. Журнал виходить за фінансової підтримки Чернігівської області в рамках Обласної програми сприяння розвитку інформаційного простору та публічних комунікацій на 2025-2026 роки.
На першій сторінці обкладинки – акварель Михася Ткача «Осінній мотив».
Коментарі
Дописати коментар