Загиблі герої Чернігівщини: Буряк Олександр. Ященко Дмитро. Бакоцький Дмитро

Олександр Буряк народився 24 квітня 1996 року в селі Богданівка Ніжинського району. Після закінчення школи певний час працював помічником комбайнера. Далі здобував професію кухаря в Київському обласному вищому професійному училищі харчових технологій та ресторанного сервісу. Проходив строкову службу.

Потім долучився до організації УНА-УНСО, де періодично проходив військові вишколи. У перші дні повномасштабної війни долучився до оборонців України. Брав участь у звільненні Київщини від російських окупантів, у складі підрозділу ТрО боронив Донеччину.

У серпні 2022 року Покровським міським головою був відзначений медаллю "За гідність і патріотизм". Під час перебування в одному з сіл Донеччини взяв під опіку місцевих підлітків — займався з ними футболом, боксом, влаштовував пікніки.

Загинув 11 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку.  Опізнали захисника за допомогою ДНК-експертизи. Попрощалися з Олександром Буряком у Ніжині, .поховали на малій батьківщині.

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Старший сержант Дмитро Сергійович Ященко загинув 03 лютого поблизу населеного пункту Бахмут Донецької області.

Народився Дмитро 15 серпня 1995 року в місті Щорс. Закінчив Щорську ЗОШ I-III ступенів № 2, а потім Щорське вище професійне училище лісового господарства.

З 26.02.2016 по 26.02.2019 року проходив військову службу за контрактом при військовій частині А0415 на посаді механіка – радіотелефоніста.

У 2020 році проходив військову службу за контрактом в 105 прикордонному загоні імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України. З 16.09.2020 року – інспектор прикордонної служби 3 категорії військової частини 2382 11 прикордонного загону.

В 2020-2021 року приймав участь в бойових діях на території Донецької та Луганської областей. Нагороджений медаллю “Ветеран війни”.

Героїчно загинув 03 лютого 2023 року, отримавши поранення несумісні з життям, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України.

Нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).

Солдат Дмитро Бакоцький, позивний Бака, загинув 20 червня 2022 року в бою з окупантами в районі села Вовчоярівка на Луганщині. Воїну було 36 років.

Дмитро народився в селі Шуляки Чернігівської області. З дитинства жив у селі Мокрець на Київщині. Там закінчив школу. У 2005 році здобув фах помічника машиніста електровоза у Київському вищому професійному училищі залізничного транспорту. Працював будівельником. Вільний час любив присвячувати спорту.

На початку повномасштабного вторгнення Дмитро прийняв рішення стати на захист України. Приєднався до лав 242-го батальйону 241-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.

«Бака прийшов до нас в лютому 2022 року, коли ми укріплювали свої позиції на в’їзді в Київ, і запропонував допомогу. Тоді міцних рук катастрофічно не вистачало, а хлопець виявився фізично сильним і витривалим, він дуже нам допоміг, бо ми були виснажені чергуваннями і майже не спали. Коли ми більш-менш закрили позиції, Бака спитав, чи можна і йому отримати зброю. «Стріляти не вмію, але готовий навчитися і стати на захист Батьківщини!». Так він став бійцем нашого підрозділу», – розповів побратим із позивним Ліф..

«Діма був дуже спокійним і ніколи не відмовлявся від заданої роботи. Під час формування роти, яка мала вийти на бойові завдання, не вагаючись, погодився поїхати. На жаль, ця поїздка для нього стала першою і останньою...» – додав побратим Ведмідь.

На виконання бойового наказу Дмитро 20 червня 2022 року у складі підрозділу висунувся на позицію в районі села Вовчоярівка на Луганщині. В якийсь момент окупанти відкрили потужний артилерійський вогонь по позиції українських захисників. Один зі снарядів влучив в окоп, де знаходився Бака.

«Спокійний, добрий, любив життя, цілеспрямований, працьовитий. Любив свою сім'ю. Мій син – найкращий, мій син – Герой», – додала мама полеглого воїна Людмила Михайлівна.

Посмертно солдат Бакоцький нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Поховали Дмитра у селі Мокрець на Київщині. Вдома на захисника чекала мама.