Загиблі герої Чернігівщини: Буряк Олександр. Ященко Дмитро. Бакоцький Дмитро

Олександр Буряк народився 24 квітня 1996 року в селі Богданівка Ніжинського району. Після закінчення школи певний час працював помічником комбайнера. Далі здобував професію кухаря в Київському обласному вищому професійному училищі харчових технологій та ресторанного сервісу. Проходив строкову службу.

Потім долучився до організації УНА-УНСО, де періодично проходив військові вишколи. У перші дні повномасштабної війни долучився до оборонців України. Брав участь у звільненні Київщини від російських окупантів, у складі підрозділу ТрО боронив Донеччину.

У серпні 2022 року Покровським міським головою був відзначений медаллю "За гідність і патріотизм". Під час перебування в одному з сіл Донеччини взяв під опіку місцевих підлітків — займався з ними футболом, боксом, влаштовував пікніки.

Загинув 11 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку.  Опізнали захисника за допомогою ДНК-експертизи. Попрощалися з Олександром Буряком у Ніжині, .поховали на малій батьківщині.

Старший сержант Дмитро Сергійович Ященко загинув 03 лютого поблизу населеного пункту Бахмут Донецької області.

Народився Дмитро 15 серпня 1995 року в місті Щорс. Закінчив Щорську ЗОШ I-III ступенів № 2, а потім Щорське вище професійне училище лісового господарства.

З 26.02.2016 по 26.02.2019 року проходив військову службу за контрактом при військовій частині А0415 на посаді механіка – радіотелефоніста.

У 2020 році проходив військову службу за контрактом в 105 прикордонному загоні імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України. З 16.09.2020 року – інспектор прикордонної служби 3 категорії військової частини 2382 11 прикордонного загону.

В 2020-2021 року приймав участь в бойових діях на території Донецької та Луганської областей. Нагороджений медаллю “Ветеран війни”.

Героїчно загинув 03 лютого 2023 року, отримавши поранення несумісні з життям, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України.

Нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).

Солдат Дмитро Бакоцький, позивний Бака, загинув 20 червня 2022 року в бою з окупантами в районі села Вовчоярівка на Луганщині. Воїну було 36 років.

Дмитро народився в селі Шуляки Чернігівської області. З дитинства жив у селі Мокрець на Київщині. Там закінчив школу. У 2005 році здобув фах помічника машиніста електровоза у Київському вищому професійному училищі залізничного транспорту. Працював будівельником. Вільний час любив присвячувати спорту.

На початку повномасштабного вторгнення Дмитро прийняв рішення стати на захист України. Приєднався до лав 242-го батальйону 241-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.

«Бака прийшов до нас в лютому 2022 року, коли ми укріплювали свої позиції на в’їзді в Київ, і запропонував допомогу. Тоді міцних рук катастрофічно не вистачало, а хлопець виявився фізично сильним і витривалим, він дуже нам допоміг, бо ми були виснажені чергуваннями і майже не спали. Коли ми більш-менш закрили позиції, Бака спитав, чи можна і йому отримати зброю. «Стріляти не вмію, але готовий навчитися і стати на захист Батьківщини!». Так він став бійцем нашого підрозділу», – розповів побратим із позивним Ліф..

«Діма був дуже спокійним і ніколи не відмовлявся від заданої роботи. Під час формування роти, яка мала вийти на бойові завдання, не вагаючись, погодився поїхати. На жаль, ця поїздка для нього стала першою і останньою...» – додав побратим Ведмідь.

На виконання бойового наказу Дмитро 20 червня 2022 року у складі підрозділу висунувся на позицію в районі села Вовчоярівка на Луганщині. В якийсь момент окупанти відкрили потужний артилерійський вогонь по позиції українських захисників. Один зі снарядів влучив в окоп, де знаходився Бака.

«Спокійний, добрий, любив життя, цілеспрямований, працьовитий. Любив свою сім'ю. Мій син – найкращий, мій син – Герой», – додала мама полеглого воїна Людмила Михайлівна.

Посмертно солдат Бакоцький нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Поховали Дмитра у селі Мокрець на Київщині. Вдома на захисника чекала мама.

Коментарі