Загиблі герої Чернігівщини: Іванко Геннадій. Ганжела Сергій. Осипенко Олександр

27-річний солдат Геннадій Іванко загинув 9 серпня 2024 поблизу населеного пункту Шептухівка Кореневського району Курської області під час спецоперації ЗСУ. 

Іванко Геннадій Володимирович народився 10 травня 1997 в селі Соколівка Ніжинського району Чернігівської області, де й проживав та працював у сфері сільського господарства. У соцмережах був неактивним.

Був призваний на військову службу по мобілізації 30 квітня 2024 першим відділом Ніжинського РТЦК та СП в Чернігівській області. 

Брав безпосередню участь у захисті України на посаді стрільця - номера обслуги 4 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмового взводу 10 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону. Нищив ворога в лігві загарбника - Курській області російської федерації. 

«Вірний військовій присязі, в бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність під час виконання бойового завдання за призначенням, отримав поранення несумісні з життям на полі битви, під час стрілецького бою. 

До останнього подиху Геннадій Володимирович Іванко був відданий Військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок», -  повідомили у Бобровицький міській раді.

14 серпня 2024 громада провела загиблого воїна живим коридором у м. Бобровиця в останню путь. Поховали героя у Соколівці. 

Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

Сергій Ганжела народився 8 вересня 1980 року в м. Бахмут Донецької області. Після закінчення місцевої школи, навчався в училищі, де здобув спеціальність кухара-кондитера.

Після навчання влаштувався на роботу в кав’ярню. Потім працював в ТОВ «Стройуком», а згодом - на Чернівецькому машинобудівельному заводі.

У 2023 році був призваний на військову службу до лав Збройних Сил України по мобілізації.

Під час військової служби отримав поранення, але після лікування та реабілітації знову повернувся до своєї частини.

9 серпня 2024 року у бою за незалежність України, загинув в районі населеного пункту Шептухівка Курської області російської федерації.

Батьки Героя були вимушені переселитися до Корюківки, де і знайшов свій вічний спокій наш захисник: поховали Сергія 14 серпня 2024 року на новому міському кладовищі Корюківки.

У Сергія також залишився рідний брат.

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Олександр Осипенко народився у селі Синявка Менського району, де й розпочав свій життєвий шлях. З ранніх років Олександр відзначався працьовитістю та майстерністю. Навчався у Синявській школі, а після 9-го класу вступив до Сновського лісничого училища, де здобув професію тракториста.

Після проходження строкової служби у Збройних Силах України, Олександр створив сім’ю з коханою дружиною Оксаною, з якою виховував двох синів – Давида та Гліба.

Трудова діяльність Олександра була різноманітною. Після роботи на пилорамі у рідному селі він працював на заводі «Арсенал» у Києві, на Чорнобильській АЕС, а також у країнах Європи. Останнім часом працював у Чернігові, але завжди знаходив час відвідувати рідну Синявку.

Олександр захоплювався полюванням, риболовлею та мав неабиякий талант у столярній справі, залишаючи після себе справжні витвори мистецтва.

Коли 24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення росії в Україну, Олександр одним із перших став на захист своєї Батьківщини. Вже о 9:00 ранку він був у військкоматі, готовий боронити рідну землю.

Олександр виконував обов’язки старшого навідника першого мінометного взводу мінометної батареї 119-ї окремої бригади сил територіальної оборони. Перші дні оборони Чернігова стали найважчими. Разом із іншими героями Олександр захищав місто, демонструючи відвагу та самовідданість.

На жаль, 3 березня 2022 року життя воїна обірвалося. Він загинув під час виконання бойового завдання в Новозаводському районі Чернігова внаслідок ворожого авіаудару.

Олександра Осипенка поховано у місті Чернігові на Алеї Героїв Меморіального комплексу «Ялівщина».

Його подвиг не залишився непоміченим. Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 7 листопада 2023 року Героя посмертно нагороджено медаллю «За оборону Чернігова». 29 грудня 2024 року в рідному селі Синявка відкрили меморіальну дошку на честь Героя.