Скорботні жнива війни: Дусь Олександр. Покормяхо Олександр. Авраменко Віталій

23 серпня 2024 року в Бобровиці попрощалася із своїм земляком, воїном-Героєм, сержантом Дусем Олександром Миколайовичем.

Впродовж двох років він захищав Батьківщину від російського ворога. Командування частини, в якій Олександр Миколайович проходив військову службу, відмітило наявність у нього лідерських якостей, вміння знаходити правильні рішення у складних ситуаціях, уміле керування особовим складом та неабиякі організаторські здібності.

Олександру Дусю присвоїли військове звання сержанта та призначили на посаду командира взводу. Під час проходження служби Олександр Миколайович неодноразово був відзначений грамотами та подяками за старанність, професіоналізм, сумлінне виконання бойових завдань. Отримав статус учасника бойових дій.

У складі своєї бригади Олександр Дусь брав безпосередню учать у бойових діях по захисту Батьківщини, виконуючи складні завдання, ризикуючи власним життям. Олександр Миколайович був патріотом своєї Батьківщини, і воював за те, щоб Україна була незалежною та цілісною державою. На жаль, перебуваючи вдома у відпустці, Олександр Дусь трагічно загинув.

Олександр Покормяхо народився 30 жовтня 1992 року в селі Солонівка (Городнянська громада) в багатодітній родині. Окрім нього, виховувалось ще три брати і сестра. На даний момент двоє синів служать в лавах ЗСУ.

Після закінчення школи Олександр пішов на строкову службу в Військово-Морські сили Збройних сил України, де в 2017 році здобув звання старший матрос. Після закінчення військової служби працював на Київщині на та птахофабриці, потім – в охоронних структурах.

П’ять років тому старший брат Олександра загинув в результаті нещасного випадку. Після цього молодий чоловік прийняв для себе рішення підписати контракт зі Збройними силами України. Отримав звання старшого солдата. За період служби отримав контузію під час бойових дій на Донецькому напрямку.

З початком повномасштабного вторгнення Олександр захищав країну разом зі своїми побратимами в боях з окупантами на Луганщині, Донеччині, Херсонщині, Запоріжжі. Разом зі своїми побратимами звільняв такі міста та селища як Троїцьке, Луганське, Клинове, Курдюмівка, Оріхово, Василівка, Парасковіївка, Васюківка. Також приймав участь в Ізюмському контрнаступі. Останнім часом воював на Краматорському напрямку.

«Всі, хто знав Олександра пам'ятають про те, який він був відважний, рішучий, відданий і безстрашний, людиною з неймовірною силою духу, з великим та добрим серцем і з прекрасною душею, беручи відповідальність за своє життя, Він мріяв про вільну Україну під мирним небом, за це віддав найцінніше - своє життя. Він побачить перемогу але вже ангелом на небі. Ним пишається всі рідні, родичі, друзі та побратими»,- зазначає мати військового в петиції.

Загинув Олександр Покормяхо 24 серпня 2024 року.

Авраменко Віталій Юрійович народився 27 серпня 1988 року в Ніжині. Закінчив  Ніжинську гімназію № 9 та Ніжинський фаховий коледж культури і мистецтва імені Марії Заньковецької. Працював на будівництві. У 2022 році долучився до Сил Оборони України. Солдат 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Помер 13 липня 2023 року. Похований 15 липня 2023 року в Ніжині.