Загиблі герої Чернігівщини: Мигуля Олександр

Під час виконання бойового завдання 12 серпня 2024 року загинув командир авіаційної ланки, капітан Олександр Мигуля. Льотчик родом з Мени, що на Чернігівщині. Йому було 27 років.

Капітан Мигуля Олександр Володимирович народився 21 квітня 1997 року в м. Мена. Навчався у місцевій ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. Т.Г. Шевченка, а після закінчення 9 класів – у Чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. Після випуску з ліцею вирішив продовжувати військовий шлях та вступив до Харківського університету повітряних сил ім. Івана Кожедуба.

Пілот з 2014 року присвятив своє життя військовій службі в Повітряних Силах Збройних Сил України. Від початку повномасштабного вторгнення Олександр здійснив понад 165 бойових вильотів.

На його рахунку збиті ракети ворога, врятовані тисячі життів мирних жителів, а також здійснена величезна бойова робота з авіаційної підтримки наших Сухопутних військ. Він здійснив численні ракетно-бомбові удари по позиціям росіян, скупченням живої сили та техніки, чим не допустив просування ворожих сил на територію нашої країни. За життя військовий льотчик нагороджений державними орденами «За мужність» (ІІІ і ІІ ступеню).

У 2019 році, коли Олександр Мигуля ще здобував професію пілота у Харківському університеті повітряних сил, в інтерв'ю 5 каналу він розповів, що "полюбив небо через дідуся".

"Дідусь рідний дуже захоплювався авіацією, але йому так і не довелося стати льотчиком, тому я ось вирішив втілити його мрію в життя", — поділився тоді курсант Олександр Мигуля.

Хлопець тоді розповідав, що справжній авіатор, на його думку, має бути холоднокровним, сміливим та розумним.

"Для того, щоб виконувати бойове завдання потрібно дуже швидко мислити, дуже швидко реагувати на ті чи інші зміни. Також усе це треба робити з досить холодною головою", – пояснив тоді Олександр.

"Олександр виконував бойове завдання. Він відповідно до бойового розпорядження у повному обсязі відпрацював. Це був справжній боєць, пам'ять про якого ми будемо зберігати завжди", — розповідає командувач повітряного командування "Центр" Анатолій Кривоножко.

За час служби в Повітряних Силах Олександр Мигуля був нагороджений державними орденами "За мужність" ІІІ і ІІ ступеню. Анатолій Кривоножко каже, Олександр мріяв опанувати F-16.

Очільниця відділу психологічної підтримки персоналу ПК "Центр" Любов Киналь згадує:

"Це привид Києва, який з перших хвилин повномасштабного вторгнення розпочав свій шлях захисту нашої країни від потужного ворога — Росії. Це виважений, грамотний офіцер".

Друг загиблого пілота Андрій розповів, що на рахунку Олександра численні збиті ракети та БпЛА. А спеціалізувався льотчик саме на бомбових ударах, працював на надмалих висотах, виконував точкові удари по скупченню живої сили та техніки. За це, за словами Андрія, росіяни й боялися його.

Тактика застосування американських протирадіолокаційних AGM-88 HARM, авіабомб GBU-62 JDAM-ER або французьких Hammer пов’язана із серйозними ризиками для льотчиків. Аби успішно виконати бойове завдання, українським пілотам доводиться підходити близько до ворожих протиповітряної оборони та винищувачів, застосовувати складні тактичні прийоми. «Через усі ці ризики – ворожі ракети та складність виконання завдань на старій радянській техніці, інколи маємо гіркі втрати…», — написав колишній речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат.

Товариші загиблого Влад і Антон про Олександра Мигулю відгукуються так:

"Він ніколи не був вискочкою, що я то зробив, то зробив. Він був такий тихий. Нічого лишнього не казав. Хороший та чуйний хлопець, хороші слова про нього тільки можемо сказати".

Сусідка Любов Кот не стримує емоцій:

"Мама доброї душі людина, в лікарні працює, батько безвісти пропав з перших днів війни. Це дуже боляче, я не знаю, як це вона перенесе, це горе все. Олександр – це зразок патріотичної молоді. Він займався спортом, по змаганнях кругом їздив, вивчився на пілота і таке горе".

Поховали авіатора на центральному кладовищі в Мені.