Нематеріальна культурна спадщина Чернігівщини: Традиція катання на рєлях на Петра і Павла в селі Грем’яч на Новгород-Сіверщині

Традиція катання на рєлях на Петра і Павла в селі Грем’яч на Новгород-Сіверщині

З року в рік у Грем’ячі влітку на християнське свято Петра і Павла місцеві жителі робили рєлі (так тут називають гойдалки). На високих гілках дерев у різних кутках села звечора перед святом розвішували саморобні гойдалки. Брали товсті мотузки, які в побуті призначені для перев’язування великих тюків сіна чи стогів, та вистругані власноруч дощечки під сидіння, з’єднували все докупи – і гойдалка готова. Після цього молодь сходилася на рєлі. Запрошуючи одне одного, казали так: «Ідемо на качелі». Охочі по одному або по двоє сідали на гойдалку. Їхні товариші починали розгойдувати рєлі за допомогою товстої довгої мотузки. Її розміщували на рівні колін того, хто сидить на рєлях, і починали бити мотузкою по колінах цієї людини. Таким чином гойдалка качалася. Б’ючи, приговорювали:
– В пуччя* хадила?
– Хадила.
– Рвала?
– Рвала.
– Батьке-матке давала?
– Давала.
– Чим пуччя дяруть?
– Камнем.
– Як ухажора завуть?**
Тут називалося чиєсь ім’я.
Якщо дівчина або хлопець мовчить, друзі продовжували його чи її випробовувати. Врешті-решт людина називала ім’я свого справжнього кавалера чи дівчини або вигадувала. Швидше це була гра на витривалість: хто довше терпітиме біль. Довго ще молодь із роздертими колінками по селу бігає, але всі веселі. Люди старшого віку теж іноді приєднувалися до гри й підлітки від 12 років – теж, але за звичаєм прийнято було качатися на рєлях нежонатим хлопцям і дівчатам на виданні. Така забава тривала протягом трьох днів – увечері перед святом, увесь святковий день та, буває, ще й назавтра. Наступного дня рєлі знімали з дерев.
* Примітка: на місцевому говорі пуччям називають явір.
** Звертання учасників гри одне до одного вимовляються на місцевому говорі.
27 жовтня 2020 року елемент «Традиція катання на рєлях на Петра і Павла в селі Грем’яч на Новгород-Сіверщині» було включено до Обласного списку елементів нематеріальної культурної спадщини Чернігівщини.

Коментарі