Загиблі герої Чернігівщини: Дердуль Олександр. Опанасенко Володимир. Колоша Володимир

Дердуль Олександр позивний «Доктор Зло» загинув 09 червня 2024 року при виконанні надскладного бойового завдання отримавши несумісні з життям поранення, поблизу населеного пункту Невське, Луганської області. Сержант 126 окремого батальону, 112 окремої бригади Сил ТРО Збройних Сил УКраіни -- Дердуль Олександру Анатолійовичу 23.04.1975 року народження.

Народився 23 квітня 1975 року у Прилуках, де закінчив школу № 13 та Прилуцький професійний ліцей за спеціальністю "електромонтажник".

З 2014 р. з моменту розв'язання війскової терористичної операції російськими війсками, проти нашої Держави , мій чоловік Дердуль Олександр Анатолійвич добровільно, не вагаючись ,став на захист нашої Батьківщини.

Безпосередньо брав участь в антитерористичній операції , захищаючи Незалежність та териториальну цілісність України ,на території Донецької та Луганської областей:

2014р. - Оріхове, Камишне, Геївка, Щастя, Весела Гора, Червоний Яр, Вергунський роз’їзд , Евсуг.

2015р. - Бахмут, Роти, Дебальцеве, Соледар.

22.08.2014 р. - під танковим обстрілом блок-поста “Красний Яр” надавав медичну допомогу пораненим бійцям , та виносив їх з під обстрілу.

01.09.2014 р. - знаходячись на блок-посту “Красний Яр” під час обстрілу з мінометів та РСЗВ ”Град” вивіз з під обстрілу озброєння (ЗУ-23) та виніс власноруч з палаючої будівлі боєкомплект.

02.09.2014 р. - ризикуючи власним життям виніс з під обстрілу пораненого бійця, під щільним артилерійським обстрілом ,забезпечував прикриття передислокації військ, де й отримав контузію Ⅱступеню.

03.09.2014 р. - будучи пораненим, здійснював евакуацію техніки та озброєння.

Дердуль Олександр Анатолійович за період служби 2014-2015рр.був нагороджений медалями:

“ Учасник Бойових дій ”,

“ Захиснику Вітчизни ”,

“ Учасник АТО ”,

“ За взірцевість у військовій службі”,

“ Захисник України”,

ВГО “Спілки ветеранів та працівників Силових структур України ” ЗВИТЯГА”

З лютого 2022 року - добровільно, разом з побратимами взяв до рук зброю та став до лав 126 окремого батальону 112 окремої бригади Сил ТРО Збройних сил України.

З 2022 по 2024р.р. - і до останнього моменту свого життя , мій чоловік Дердуль Олександр Анатолійович завжди знаходився в найгарячіших зонах бойових дій (на “ 0 “)!!!Донецька область: Краматорський район ,смт. Новоселівка; Слов’янський район ,с. Пришиб; Бахмутський район с. Григорівка

Луганська область: с. Діброва

При виконанні складних бойових задач – не раз дивився в очі смерті.

28.12.2023р. - отримав осколкове поранення обох рук поблизу н.п. Діброва.

30.01.2024р. - отримав осколкове поранення стегна поблизу н.п. Діброва.

Після лікування ,та не повної реабілітації повернувся на фронт.

Дердуль Олександр Анатолійович завжди і в усьому був – Першим.

У серпні 2023р. отримав звання головний сержант.Завдяки його досвіду, мужності, розважливості та розуму, кожне бойове завдання ретельно готувалось.

На протязі 2,5 років , дякуючи Доктору “ ЗЛО ” було збережено багато життів особового складу. Також Олександр завжди передавав бойовий досвід новим бійцям.

Олександр мав чітку життєву позицію, був патріотом, любив Україну і вважав своїм чоловічим обов‘язком ії захищати. Він був надійним плечем побратимам і разом вони пройшли чимало гарячих точок, пережили багато складних моментів. Його вважали надзвичайно сміливим і відважним воїном – Лідером!!!

ПОСМЕРТНО був нагороджений “ Пам’ятною медаллю 112-ї окремої бригади Сил ТРО ЗСУ ”

Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

Без чоловіка, батька та сина залишились:

Кохана дружина -Дарина;

Доньки - Надія 16 років та Тетяна 13 років.

Без люблячого сина залишилась мати - Радченко Ольга Павлівна.

Молодший лейтенант Володимир Опанасенко народився 16 липня 1984 року в місті Прилуки. Навчався в школі №7. Танцював 11 років в ансамблі народного танцю "Іскорка" Прилуцького центру творчості дітей та юнацтва. Також займався в секції футболу. У 2001 році вступив до Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка за спеціальністю "Фізичне виховання і спорт, хореографія". У 2005 році закінчив університет. Паралельно з навчанням пішов працювати у Чернігівський філармонійний центр фестивалів і концертних програм артистом балету Академічного ансамблю пісні й танцю "Сіверські клейноди". З 2014 року працював артистом балету академічного народного хору. За весь час роботи в центрі показав себе як провідний артист, трюкач, актор, соліст. Понад 20 років пропрацював на сцені.

В умовах повномасштабної війни долучився до лав ЗСУ. Служив на посаді командира стрілецького взводу. Загинув 12 липня 2024 року на Донеччині. Провели в останній путь та поховали військового 22 липня 2024 року в місті Чернігів.

Колоша Володимир Іванович народився 21 липня 1971 року в с. Локнисте Чернігівської області.

З початком повномасштабного вторгнення РФ на територію України, 25 лютого 2022 року, долучився до лав Збройних Сил України на посаді водія-санітара. 

Загинув 3 березня 2022 року в результаті артилерійського обстрілу в м. Чернігові.

Похований 8 квітня 2022 року на кладовищі «Ялівщина» у м. Чернігові.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 15 червня 2023 року  № 350 нагороджений медаллю «За оборону Чернігова» (посмертно).