Нематеріальна культурна спадщина Чернігівщини: «Рогозоплетіння в Батурині»

Два століття тому невідомий майстер привіз у Батурин мистецтво плетіння з рогози. Відтоді це ремесло почало розповсюджуватися серед місцевого населення. І старі, й молоді масово ткали на спеціальних верстатах рогозяні кошики та доріжки. Цікаво, що в кожному з сусідніх населених пунктів це мистецтво не поширювалося. Найбільшої популярності воно набуло в селі Осіч, тому невдовзі з’явилася назва «осіцькі кошики». Місцеві жителі продавали свої вироби не тільки по сусідству, а й навіть у сусідніх областях. Жодні вечорниці не обходилися без того, щоб хтось із молоді не ткав кошики чи доріжки.

З роками, на жаль, це мистецтво значною мірою занепало, і на початку XXI століття в Осічі залишилося всього-на-всього кілька майстрів. Але в родині колишнього майстра з рогозоплетіння Володимира Винника цікавість до ремесла не згасла. Хоча нащадки Володимира Феодосійовича живуть у місті, народних традицій не забувають.

Син майстра Петро Винник зацікавився рогозоплетінням після 30 років. Не всі секрети й тонкощі цього ремесла Петрові Володимировичу вдалося опанувати одразу, але з роками він повністю перейняв досвід батька. Володимир Феодосійович був постійним учасником мистецьких ярмарків та фестивалів. На жаль, нині Володимира Винника вже нема з нами, але його справа живе й передається наступним поколінням. Онуки майстра, Микола та Володимир Винники, охоче переймають досвід у свого батька. Хлопці разом із татом проводять майстер-класи з виготовлення рогозяних кошиків на різних мистецьких заходах нашої області.

Елемент «Рогозоплетіння в Батурині» у 2019 році увійшов до Обласного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини Чернігівщини.