Загиблі герої Чернігівщини: Кобець Дмитро. Біньковський Олександр. Процько Олександр

Рядовий Дмитро Кобець народився 28 липня 1990 року в місті Кишинів. Випускник Бахмацької ЗОШ І-ІІІ ст. № 5. Закінчив Конотопський професійний аграрний ліцей, де опанував спеціальність "слюсар-механік".

Проходив військову службу за контрактом на посаді водія пожежного взводу в Харкові. Учасник Революції Гідності, згодом став брати участь у різноманітних заходах патріотичного спрямування, займався військово-патріотичним вихованням молоді, бувши інструктором.

Протягом 2014-2015 років – служив у лавах ЗСУ у складі саперно-інженерної роти, 2015-2016 роки – служив у ВСП.

У 2019 році займався підприємницькою діяльністю.

З перших днів повномасштабного вторгнення служив на посаді водія-електрика відділення безпілотних авіаційних комплексів.

Загинув 5 липня 2024 року під час виконання бойового завдання на Сумщині.

Попрощалися та поховали військового у Бахмачі.

БІНЬКОВСЬКИЙ Олександр Леонідович народився 07 липня 1983 року в м. Чернігів.

Навчався у школі № 6 м. Чернігів, після 9-го класу пішов навчатись на столяра у Чернігівське ПТУ № 6, яке закінчив у 2001 році.

Прийняв військову присягу на вірність народу України. Після підписав контракт на продовження служби, був кінологом у конвої.

Звільнившись зі служби займався підприємницькою діяльністю у сфері комп’ютерних технологій.

26 лютого 2022 року приєднався до Сил територіальної оборони «Північ» Збройних Сил України.

Загинув 03 березня 2022 року внаслідок авіа удару під час оборони міста Чернігів.

Похований 15 квітня 2022 року на кладовищі «Ялівщина» в м. Чернігів.

Процько Олександр Миколайович народився 29 червня 1975 року в с. Володькова Дівиця (Червоні Партизани). Навчався в Ніжинській ЗОШ №2. Продовжив освіту в ПТУ №11. 

У 1993 році був призваний до лав Національної гвардії України. Із 2014 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на території Луганської та Донецької областей (Рубіжне, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Новоайдар, Райгородка, Трьохізбенка, Весела Гора, Христово, Олександрівка, Георгієвка, Лутугіно, Щастя). Неодноразово залучався до виконання диверсійно-розвідувальних завдань.

Після демобілізації  працював у м. Київ у відділі воєнізованої охорони Департаменту поліції охорони. Захоплювався спортом, любив рибалити та проводити час з сім’єю.

Неодноразово проходив додаткові військові навчання як в Україні, так і за кордоном, де здобував неабиякий успіх. На початку повномасштабного вторгнення став одним із тих, хто відбивав наступ на рідне місто Ніжин, далі продовжив захист своєї Батьківщини вже на сході України. У  2023 році проходив військову службу у в/ч 3018 НГУ у батальйоні оперативного призначення.  У жовтні 2023 року отримав осколкові поранення, після чого була довга реабілітація. Чекав моменту, щоб знову повернутись у стрій. Він казав: «Ніколи я не залишу своїх побратимів, і якщо я почав цю справу, то буду битися до останнього подиху», що він і зробив.

Героїчно загинув 01.07.2024 року під час виконання бойових дій у с. Спірне Бахмутського району в Донецькій області.