Постаті: Адам Кисіль
Адама Киселя можна
назвати одним із найвидатніших українських діячів Речі Посполитої. Сенатор,
чернігівський каштелян, київський воєвода, він лишався насамперед дипломатом,
що й зробило його постать суперечливою ще за життя.
Адам Кисіль походив
зі старовинного волинського боярсько-шляхетсько-магнатського роду Киселів. Але
життя його склалося так, що він мав безпосередній стосунок до Чернігівщини.
Із 1630-х років Адаму
Киселю належало Носівське староство, яке польський король подарував йому за
хоробрість у війні проти Московії. Після утворення Чернігівського воєводства
отримав ленним правом містечка Кобищ та Козаргород у ньому. Від князів
Соломирецьких набув маєток Гоща. На Чернігівщині володів також селом Киселівка
(колишній Менський район), мав резиденцію у фортеці міста Мена. До речі, деякі
чернігівські історики вважають, що він був засновником згаданого села
Киселівка. «Для свого часу, першої половини XVII століття, він був визначним
політичним і державним діячем Речі Посполитої. Тоді значна частина України зі
своїм населенням – шляхтою, міщанством, козацтвом, селянством – входила до цієї
держави.
Цікавими були
політичні погляди Адама Киселя: він підтримував позицію, щоб козацтво було представлено
в усіх владних інституціях і не притіснялося. Він наполягав, що на Україну
треба зважати і враховувати її інтереси, особливо інтереси православної шляхти.
Коли була Національна революція під проводом Богдана Хмельницького, Адам Кисіль
кілька разів залучався до перемовин із козаками і Богданом Хмельницьким.
Цікавим також є факт,
що він залишався православним, попри те, що задля побудови кар’єри в Речі
Посполитій заохочувався перехід в уніатство чи католицизм».
Далі – більше про те,
що пов’язувало Адама Киселя з Чернігівщиною. Найвидатніша його заслуга
пов’язана з релігійним життям.
«Є дані, що біля
Сосниці він був засновником і фундатором Макошинського Миколаївського чоловічого
монастиря. І ще одного монастиря також Макошинського, але Покровського
монастиря, жіночого. Окрім того, в православній традиції меценатам властиво
було давати гроші на інші монастирі й храми.
З історії відомо, що
пізніше монастирі, засновані за сприяння та підтримки Адама Киселя, в кінці
XVIII сторіччя були реформовані й
зачинені», – розповів Максим Блакитний.
Є також цікавий факт,
пов’язаний із могилою Адама Киселя, який помер у 1653 році та похований у
Низкиничах у Свято-Успенській церкві. На надгробку Адама Киселя його вдова
Анастасія наказала написати латиною:
«Перехожий! Зупинися,
читай. Цей мармур говорить про славного потомка роду Светольда, славу і опору
держави — Адама з Брусилова Киселя, що був каштеляном чернігівським, потім
воєводою брацлавським і київським, мужа, що відзначився у боях твердістю та
далекоглядністю… Плач про втрату цього знаменитого мужа, котрого оплакую разом
із його достойними громадянами, хай буде пам’ятником тобі… 3 травня 1653 року.
Смерть прийшла на 53-му році життя. Прощавай…».
Коментарі
Дописати коментар