Загиблі герої Чернігівщини: Славін Олександр. Гуль Володимир. Агапченко Олександр

Солдат Олександр Славін народився 9 лютого 1978 року в Орлівці на Чернігівщині. Після закінчення Орлівської школи навчався у Чернігівському державному педагогічному університеті імені Т.Г.Шевченка.

Певний час працював у Києві, потім — у Чернігові, де і жив з родиною. В умовах повномасштабного російського вторгнення боронив Україну у лавах ЗСУ. Службу ніс на посаді гранатометника.

Загинув 19 липня 2024 року у бою на Луганщині.

Попрощалися з Олександром Славіним в селі Орлівка. Поховали на місцевому кладовищі.

Гуль Володимир Петрович народився 26 липня 1978 року в с. Медведівка Семенівського району Чернігівської області.

26 квітня 2022 року Володимир Гуль був призваний по мобілізації до 105 прикордонного загону Державної прикордонної служби України – Чернігівська область.

За час проходження військової служби зарекомендував себе, як здібний, перспективний, дисциплінований і працьовитий військовослужбовець.

За досить короткий час зумів себе настільки добре зарекомендувати, що був призначений на посаду інспектора прикордонної служби вищої категорії – начальника першої групи інспекторів прикордонної служби третього відділення інспекторів прикордонної служби п'ятої прикордонної застави (з місцем дислокації н.п. Семенівка) другої прикордонної комендатури (з місцем дислокації н.п. Семенівка).

13 травня 2023 року внаслідок здійснення удару БпЛА типу «Shahed-131/132» в районі населеного пункту Мхи на напрямку скачок (російська федерація) – Мхи було уражено місце розосередження резерву п'ятої прикордонної застави (з місцем дислокації н.п. Семенівка) другої прикордонної комендатури (з місцем дислокації н.п. Семенівка) – старший сержант Володимир Гуль загинув на місці внаслідок отриманих поранень.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі старшого сержанта Гуля Володимира Петровича нагороджено медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно).

Олександр Сергійович АГАПЧЕНКО народився 27 лютого 1991 року в смт Макошине Менського району в багатодітній сім’ї. Невдовзі родина переїхала до міста Щорс, де Сашко здобував загальну освіту. Закінчив Щорську гімназію 2009 року. Згодом родина Агапченків повернулася на малу батьківщину, в рідне Макошине.

У 2009 – 2010 Олександр навчався в Щорському професійно-технічному навчальному закладі, зараз Сновський вищий професійний ліцей лісового господарства.

З 5.10.2010 року призваний на строкову службу до лав Збройних сил.

З листопада 2011 року працював молодшим інспектором відділу охорони Менської виправної колонії 91 у Макошиному.

2015 року одружився, мав 3 дітей – двох, п’яти та восьми років.

З дружиною жили в любові, мирі й злагоді. Олександр був люблячим чоловіком, турботливим батьком та дбайливим господарем. Мав золоті руки.

3 січня 2023 року пішов служити за контрактом до ЗСУ. Захищав Батьківщину у званні солдата на посаді гранатометника відділення охорони взводу охорони роти охорони військової частини А1624.

Відданий Військовій присязі на вірність Українському народові, виконуючи військовий обов'язок з оборони та відсічі збройної агресії російської федерації проти України, Олександр АГАПЧЕНКО загинув за наступних обставин.

Перебуваючи у службовому відрядженні для виконання бойових завдань до військової частини А1376 загинув на полі бою 24.07.2024 в районі н.п. Старомлинівка - Урожайне Волноваського району Донецької області.

Поховали Олександра АГАПЧЕНКА 1 серпня 2024 року на кладовищі у рідному селищі Макошиному.

Овдовіла дружина, осиротіло троє малих дітей, рідні втратили брата.

За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Указом Президента України "Про відзначення державними нагородами України" від 31 грудня 2024 року № 891/2024 Олександр АГАПЧЕНКО нагороджений орденом “За мужність” III ступеня (посмертно).