Загиблі герої Чернігівщини: Проява Олександр. Риленко Сергій. Аверкін Віталій. Анікєєнко Олександр

Олександр Олександрович Проява народився 29 червня 1996 року в смт Холми на Корюківщині. Навчався у місцевій школі І-II ступенів, яку закінчив у 2013-му році. У школі хлопець навчався добре, завжди мав свою точку зору, власний погляд на життя. Доброта й людяність – риси, які найбільше його характеризують. Саша завжди відгукувався на чужі проблеми, не стояв осторонь і нікому не відмовляв у підтримці. Після навчання в школі юнак вступив до Київського Національного університету біоресурсів та природокористування України.

З початком широкомасштабного російського вторгнення Олександр прийняв виважене чоловіче рішення – стати на захист Вітчизни та без вагань долучився до лав військовослужбовців. Він просто ніколи не був байдужим до долі свого селища, рідного краю, своєї Батьківщини. Службу лейтенант Олександр Проява проходив у військовій частині А4210, в підрозділі морської піхоти. Обіймав 26-річний боєць посаду командира роти - інструктора з повітрянодесантної служби.

Захисник давав гідну відсіч російським загарбникам, звільняючи південні землі України, зокрема і село Давидів Брід. Населений пункт був важливим оборонним вузлом окупантів, бої за нього були кровопролитні і точилися кілька місяців. 4 жовтня над херсонським селом замайорів синьо-жовтий стяг.

На жаль, за кожен метр рідної землі українські Захисники платять кров'ю та життям. Лейтенант Олександр Проява також не уберігся від смертельної російської зброї. 6 жовтня 2022 року біля населеного пункту Давидів Брід на Херсонщині Захисник загинув... А на Чернігівщині свого Героя чекали батьки та брат... 11 жовтня в Холмах рідні разом з друзями, побратимами та земляками провели загиблого воїна в останню путь. Поховали Олександра на одному із місцевих кладовищ у Холмах біля могили дідуся.

Старший солдат Сергій Риленко народився 18 червня 1972 року у селі Володькова Дівиця. Там виріс, навчався у технікумі залізничного транспорту. Довгий час працював за фахом – провідником. Останнім часом працював в охороні.

У перший день повномасштабної війни долучився до лав оборонців України. Службу ніс у складі одного з підрозділів військової частини А1815. Загинув 30 вересня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Попрощалися з воїном та поховали його на центральному кладовищі села Володькова Дівиця.

Старший солдат Віталій Аверкін народився 7 липня 1975 року в селі Рибці, Прилуцького району. Деякий час жив поза межами України, але потім з сім’єю повернувся на Батьківщину. З четвертого класу навчався в Краслянській школі. Після її закінчення почав навчання в гідромеліоративному технікумі.  

Восени 1993 року його призвали на строкову військову службу, яку проходив на території Автономної Республіки Крим, в місті Ялта. Після проходження служби працював в Державній охоронній службі. З 12 січня 2021 року знову став до лав ЗСУ.

Після початку повномасштабної війни боронив Україну у складі одного з підрозділів військової частини А1815 на посаді старшого стрільця-оператора механізованого відділення. Загинув 30 вересня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Попрощалися з воїном у Прилуках, поховали на кладовищі села Рибці.

08 жовтня мало б виповнитися 35 років солдату Анікєєнку Олександру Анатолійовичу, але безжальна війна обірвала його життя.

Олександр народився 08.10.1988 року. Навчався в Ніжинській ЗОШ №5. У 2005 році вступив на підготовчі курси в НДУ ім. Миколи Гоголя на факультет «Історія та право». Мріяв стати справедливим суддею. У 2007 році призвали до лав ЗСУ. Проходив службу в Києві в десантних військах, був командиром взводу. Неодноразово за старанність та сумлінне виконання службових обов’язків, за високий професіоналізм нагороджувався грамотами та цінними подарунками. У 2008 році вступив до НДУ ім. МИКОЛИ ГОГОЛЯ на заочну форму навчання. Працював після закінчення трьох курсів в Київському бюро екскурсій та туризму. Дуже подобалася робота, бо досконало володів іноземною мовою і проводив екскурсії іноземцям. За це його шанували та поважали колеги та екскурсанти. Багато друзів є і серед іноземців. Одного разу приїздив із-за кордону і гостював в родині, Олександр умів сходитись з людьми, бо був завжди щиросердним.

Саша Анікєєнко мав дружину Ірину та двох діток: синочка Платона та донечку Аріну, які навчаються в школі-гімназії №17. Загинув 5 вересня 2022 р під Кураховим Донецької області. Похований на Алеї слави.

28 червня 2023 року відкрили на Гімназії №5 меморіальну дошку.