Загиблі герої Чернігівщини: Боярченко Валерій. Койвістов Григорій. Сачок Максим

5 серпня 2023 року в останню путь провели загиблого бійця ЗСУ молодшого сержанта Валерія Боярченка, який загинув в бою на Донеччині. Про це Суспільному повідомили в Чернігівському обласному ТЦК та СП.

Валерій Боярченко народився 21 липня 1976 року у Чернігові. У 12-річному віці втратив матір, тож його вихованням займалися батько, бабуся та дідусь. Навчався у місцевій школі №16, після чого закінчив Чернігівський професійний ліцей залізничного транспорту.

Строкову військову службу проходив морським піхотинцем у Миколаєві. З часом втратив батька та залишився повним сиротою. Працював різноробом та охоронцем у спецпідрозділі "Беркут". Після повномасштабного ворожого вторгнення, у вересні 2022 року, вступив до лав ЗСУ. Захищав Україну у складі одного з підрозділів військової частини А1815 на посаді старшого стрільця-оператора.

Загинув 18 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Попрощалися з воїном у Чернігові в Катерининському храмі, поховали на кладовищі "Яцево". Вдома у нього залишився син.

Койвістов Григорій Миколайович -
уродженець села Черняхівка , Яготинського району Київської області. Як і годиться, український парубок після здобуття загальної середньої освіти відбуває на строкову військову службу, потім одружується і переїздить до Чернігова, де народжуються його діти.

До Салтикової Дівиці родина переїздить у 2015 році. Григорій Миколайович працював у Куликівці в СФГ "Колос", з 2020-го й до мобілізації - в ПП " СИРНИЙ ДІМ".

Вісім місяців військової служби в лавах Збройних Сил України й до останнього подиху солдат Григорій Койвістов мужньо й віддано боронив рідну землю від ворожої навали на південно-східних кордонах України.

05 серпня під час виконання бойового завдання, у боротьбі за суверенітет Батьківщини, біля н.п. Мала Токмачка Запорізької області вороже залізо назавжди зупинило життя захисника.

У Григорія Миколайовича, великого життєлюба, веселої вдачі чоловіка, гарного сімʼянина вдома залишилися: дружина, дві доньки, син і маленька внучка - найбільша потіха молодого дідуся.

Максим Юрійович САЧОК 24.02.2001 р. – 27.08.2023 р.

 

Студент групи БТ-221 спеціальності «Транспортні технології (на автомобільному транспорті)». Після початку повномасштабного російського вторгнення долучився до оборонців України, ніс службу в батальйоні інженерної підтримки військової частини А3160. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Куп'янськ (Харківщина).