Загиблі герої Чернігівщини: Міщур Богдан. Шингирій Віталій

Міщур Богдан Анатолійович народився в селі Більче Рівненської області Демидівського району 30 липня 1994 року. Виховувався в багатодітній сім’ї. В 1995 році втратив тата.
У 2000 році пішов до школи в селі Більче, навчався там два роки, а потім перейшов до Малівської загально середньої школи. Після закінчення 9 класів поступив на навчання до вищого професійного училища № 25 смт. Демидівка на професію електрика. А згодом пішов працювати.
У 2015 році забрали на строкову службу в Чернігівську область смт Дружба. Де у 2016 році познайомився зі своєю дружиною. У 2021 році народилася донечка Владислава. У 2022 році 6 квітня був мобілізований.
Кілька місяців воїн вважався безвісти зниклим, надія до останнього жевріла в душах рідних та близьких…
Солдат Міщур Богдан Анатолійович, гранатометник механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини А4712 під час виконання бойового завдання, мужньо виконавши військовий обовʼязок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, загинув 27 липня 2023 року біля населеного пункту Роботине, Пологівського району, Запорізької області.

Оборонця поховали за місцем проживання сім'ї в селі Більче на Рівненщині.

Шингирій Віталій Григорович народився 12 червня 1980 року в  с.Хаєнки. У 1987 року пішов до школи. З ранніх років під час літніх канікул працював у колгоспі.

Закінчив Хаєнківську 8-річну школу продовжив навчання у Ічнянському ПТУ, здобув фах тракториста, шофера. Протягом 2000-2001 року проходив службу в  лавах Збройних сил України. Згодом повернувся  працювати в колгосп – шофером, далі  охоронцем на аеродромі та с/г в  м. Ічня. 

У 2004 році одружився, а в 2005 році народилася донечка Марія.

24 липня 2019 року підписав контракт на військову службу в частину А1815. У 2020 році пішов захищати Україну. Гончарівськ потім  Донецьк на автомобілі Урал, підвозив БК до позицій. 

У березні 2022 року отримав важке поранення  під час оборони Чернігова. Після якого лікувався в самому Чернігові, потім у Києві. Проходив реабілітацію в Львівській області (Дрогобич). Після реабілітації продовжив службу в своїй військовій частині, далі  знову повернувся на  Донецьк.

27 серпня 2023 року стався інсульт, а після якого пройшов тривале лікування,  48 діб,  в лікарні Краматорська, Дніпра, Києва,  на жаль, без результату. 15 листопада 2023 року Віталій помер. Він був завжди усміхнений, енергійний, виконував будь-яку роботу, завжди допомагав у скрутну хвилину. Дуже любив свою родину. У Віталія залишилась дружина Наталія, доньки – Марія та  Анна,  мама – Ніна Василівна, брат - Володимир, сестра – Алла, Віталій дуже любив свого батька, який помер у 2021 році.