Загиблі герої Чернігівщини: Антоненко Валентин. Чубур Роман. Родіонов Ярослав. Маценко Максим

Народився Валентин Анатолійович Антоненко в селі с.Степанівка Менського району. Навчався у Волосківській 8-річній та Дягівській середній школах. До служби в армії працював у місцевому колгоспі. Військову службу проходив у ракетних військах у Німеччині. Після армії працював у лавах МВС, а саме в міліції Чернігова. У 2007 році виїхав до Франції, де працював на будівництві. 

У перші дні вторгнення російської федерації повернувся в Україну. Допомагав евакуювати жителів Чернігова. Пішов добровольцем на фронт у лютому 2023 року,  після того як на війні був поранений рідний брат Валентина, учасник АТО.

Зарахований до новоствореної 32-ї окремої механізованої бригади ЗСУ у 405 батальйон. Службу проходив у протитанковому артилерійському взводі на посаді номера обслуги. Загинув при виконанні бойового завдання на нульовій позиції внаслідок шквального мінометного обстрілу зі сторони російської федерації.
Вдовою залишилася дружина, осиротіли дві доньки. Ніколи не дочекається обіймів сина старенька мати.
Поховали Героя в селі Степанівка на сільському цвинтарі з військовими почестями.

Молодший сержант Роман Чубур народився 21 жовтня 1970 року у селі Вири Сумської області. Після закінчення школи вступив до училища за напрямом "електрик". У 2018-му році разом з родиною переїхав до Чернігова. Працював будівельником у ТОВ ВП "Промстрой-1". 

Після початку повномасштабної війни став до лав оборонців України. Служив у складі одного з підрозділів військової частини А1815 на посаді командира бойової машини-командира механізованого відділення. 

Загинув 12 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Попрощалися з військовим в Чернігові в Катерининській церкві, поховали на кладовищі Яцево.

Солдат Ярослав Родіонов народився 7 серпня 1992 року в Чернігові. У 2008 році закінчив місцеву середню школу №28. Далі вступив у Державний професійно-технологічний ліцей деревообробної промисловості за напрямом "столяр, виробник художніх виробів з дерева". Працював водієм у "ЮККО", за цим же напрямом — у фірмі "Наша Ряба". 

Після початку повномасштабної війни став на захист України. Служив у складі одного з підрозділів військової частини А1376 на посаді кулеметника. 

Загинув 15 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.  Попрощалися з військовим у Чернігові в Катерининській церкві, поховали на кладовищі Яцево.

Солдат Максим Маценко народився 27 квітня 1988 року у Новгород-Сіверському. Невдовзі з рідними переїхав до села Чорнотичі на Сновщині, де навчався в місцевій ЗОШ. У 2010 році закінчив Харківський політехнічний інститут. 

У лютому 2023 року долучився до лав ЗС України. Служив у складі одного з підрозділів військової частини А4784 на посаді номера-обслуги. 

Загинув 11 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання на Харківщині.  Попрощалися та поховали військового на Сосницькому кладовищі.