Загиблі герої Чернігівщини: Кравченко Анатолій. Галайцьо Олександр. Стельмах Юрій. Сова Василь

Рядовий Анатолій Кравченко народився 12 лютого 1975 року у селі Нехаївка на Коропщині. Виріс у багатодітній родині разом зі старшим та молодшим братом. В рідному селі закінчив школу, там і проживав. Закінчив технікум лісового господарства та працював за фахом. Анатолій Кравченко був доброю і працьовитою людиною, йшов назустріч людям і допомагав їм. Створив родину, в якій народилися дві донечки.

17 січня 2023 року долучився до лав ЗСУ. Був у складі одного з підрозділів військової частини А4773 на посаді помічника гранатометника. Загинув 15 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Попрощалися та поховали військового у рідному селі.

На фасаді Нехаївської гімназії загиблому воїну встановлено меморіальну дошку.

Солдат Олександр Галайцьо народився 05 серпня 1980 року в селі Малійки на Чернігівщині. Після закінчення середньої школи №21 навчався в Чернігівському радіозаводському технікумі. Працював на комунальному підприємстві "Чернігівводоканал", потім в "УкрСівербуді".

У липні 2023 року став на захист України. Служив у складі одного з підрозділів військової частини А0409 на посаді командира стрілецького відділення. Загинув 20 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Попрощалися з військовим у Катерининському соборі та поховали його на кладовищі Яцево.

Солдат Юрій Стельмах народився 12 січня 1984 року в місті Києві. Навчався в середній школі №160 (до 9 класу), а потім перейшов до СЗОШ №267 з поглибленим вивченням англійської мови, яку закінчив в 2001 році. Того ж року вступив до Харківської юридичної академії. Після закінчення академії в 2006 році пішов працювати в міліцію міста Києва.

Брав участь в АТО, після повернення продовжив працювати в поліції міста Києва до 2022 року. За роки служби отримав звання майора.

24 лютого 2022 року в перші години повномасштабного вторгнення пішов добровольцем. Служив солдатом в інженерно-саперному взводі, протягом служби отримав поранення, але через два місяці повернувся до побратимів.

Загинув 9 серпня 2023 під час виконання бойового завдання на Запоріжжі.

Попрощалися та поховали військового на кладовищі села Підлісне на Чернігівщині.

Солдат Василь Володимирович СОВА народився в селі Польове Сосницького району 17 квітня 1998 року. 2015 року закінчив школу в селі Жовтневе (нині Покровське), здобувши повну середню освіту. Проживав у селі Слобідка з мамою, вітчимом та молодшим братом.

В ЗСУ не служив, не одружений. Працював у ДП «Зернятко» робітником.

Односельці та вчителі згадують, що був дуже скромний і дуже тихий, непримітний — і коли навчався в школі, й на роботі також. Слухняний, покірний та довірливий, завжди старанно виконував доручену йому справу.

Призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період 4 січня 2023 року Корюківським РТЦК та СП Чернігівської області. Служив на посаді навідника 4 десантно-штурмового відділення З десантно-штурмового взводу 10 десантно-штурмової роти З десантно-штурмового батальйону військової частини А2582.

Вдома Василя чекали мама-домогосподарка та менший братик Ярослав, який навчається в молодших класах і щодня повторював свою заповітну мрію — щоб Вася якнайшвидше повернувся з війни. Вітчим Героя зараз також служить в ЗСУ.

Відданий Військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконавши військовий обов'язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, загинув на полі бою 17 жовтня 2023 року в районі населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області внаслідок скидання вибухових боєприпасів з ворожого дрону.