Зникла Чернігівщина: Шестовицький храм Святого Миколая
Збудований козаками ще за часів Богдана Хмельницького та двічі відроджений (у 1772 та 1878 рр.) храм Святого Миколая протягом трьохсот років залишався осередком духовності, православної християнської віри та й просто був окрасою села. Свого часу дружина чернігівського полковника Якова Лизогуба Агафія подарувала церкві Євангеліє (друк 1647 р.) з написом: "Надала єя милость пана Агафія Лизогубові, полковникова чернігівська на храм шестовицький року 1709".
Досліджуючи старожитності Чернігівської єпархії, храм відвідав архієпископ Філарет (Гумілевський).
У стінах цього храму виховувався син місцевого священика Пилип Семенович Морачевський - письменник, драматург, перекладач. Саме він уперше переклав українською мовою Святе Писання.
Скільки подій і людських доль промайнуло перед цим мовчазним свідком історії... Звідси колись вирушали у походи наші славні прадіди-козаки. У його стінах перед святими образами молились і сповідались представники багатьох поколінь односельців. Приходили люди до храму вінчатись і хрестити дітей, славили народження і воскресіння Христа. Проводжали звідси й в останню Дорогу. Гіркі сльози панщини, епідемії холери, буремні роки революцій, колективізацію, Голодомор і трагедію війни - усе бачив храм і все чув...
Досліджуючи старожитності Чернігівської єпархії, храм відвідав архієпископ Філарет (Гумілевський).
У стінах цього храму виховувався син місцевого священика Пилип Семенович Морачевський - письменник, драматург, перекладач. Саме він уперше переклав українською мовою Святе Писання.
Скільки подій і людських доль промайнуло перед цим мовчазним свідком історії... Звідси колись вирушали у походи наші славні прадіди-козаки. У його стінах перед святими образами молились і сповідались представники багатьох поколінь односельців. Приходили люди до храму вінчатись і хрестити дітей, славили народження і воскресіння Христа. Проводжали звідси й в останню Дорогу. Гіркі сльози панщини, епідемії холери, буремні роки революцій, колективізацію, Голодомор і трагедію війни - усе бачив храм і все чув...
У 60-х рр. XX ст. його було зруйновано! Розрито могили священиків, зведено магазини, сараї, "пивнушки". Сплюндровано - та не знищено!
Ще довгі 20 років після руйнації храму залишався вірний вірі Христовій і своїй справі, людина чистої душі й серця останній священик Шестовиці Єфрем Балдовський. Незважаючи на гонін- ня і утиски, він продовжував свою святу місію.
І хоча церква святого Миколая в середині 60-х рр. XX ст. була повністю зруйнованою, а на місці хатинки, в якій жив Єфрем Балдовський, утворено звалище, хочеться вірити, що дух козаччини, дух відродження оживе в нашій пам'яті і наших серцях. А образ святого Миколая Чудотворця завжди буде оберегом шестовицької землі, нашого рідного села.
Фото: Юрій Бешун
Коментарі
Дописати коментар