Скорботні жнива війни: Пивовар Дмитро. Крилач Володимир

22 вересня 2023 року спочатку по вулицях Бобровиці, а потім по селу Кобижча провели останньою земною дорогою Пивовара Дмитра Григоровича, 1986 року народження, бійця повітрянодесантної бригади, котрий помер 19 вересня у військовому шпиталі від підступної хвороби. Поховали Дмитра на кладовищі рідного села Кобижча з усіма військовими почестями.

Сержант Крилач Володимир Миколайович народився 1 листопада 1968 року в селі Макарівка Бобровицької міськради. Після закінчення школи вивчився в Мринському СПТУ на водія-механізатора. Строкову службу проходив у 1986-88 роках. Працював у різних організаціях столиці, перед війною – в охоронній компанії. У березні 2023 року добровольцем вступив в ряди захисників Батьківщини. Служив інспектором прикордонної служби 2 категорії прикордонної комендатури швидкого реагування прикордонного загону імені князя Володимира Великого.

Бойову прикордонну службу проходив Володимир Крилач на Чернігівщині, під Одесою й Ізмаїлом, побував і біля Бахмута, а під відомою Авдіївкою влітку 2022 року одержав поранення руки. Вивозили бійця з поля битви вночі, під свистом куль і снарядних осколків, смертоносних вибухів. Машина потрапила у воронку й перевернулася. Поранений сержант одержав додаткові ушкодження, довелося довше лікуватися, ніж від поранення руки.

25 серпня 2022 року, адміністрація Державної прикордонної служби України нагородила хороброго захисника Вітчизни Крилача Володимира Миколайовича нагрудним знаком «За мужність в охороні державного кордону». Вручав нагороду генерал Державної прикордонної служби.

Реабілітацію після лікування тяжкого поранення проходив у рідній Макарівці. Важкувато було, але багато зробив у домашньому господарстві одинокої матері, ще й деяким самотнім сусідам дещо допоміг. Як сказала Ольга Іванівна, таким добродушним був син з дитячих років. Другим його хобі був спорт. З раннього дитинства привчав до фізичної підготовки обох синів. Приклад для молодших показував і на службі в армії, особливо у воєнний час.

55-річний сержант-прикордонник був дуже уважним і відповідальним, особливо на бойових позиціях, та й на перепочинках гав не ловив. Вказівний палець бійця був ніби прив’язаний до спускового гачка автомата. І вдень, і вночі він придивлявся й прислухався до найменшого шарудіння. Коли поспіхом прощався з кумом, сказав на ходу, що якби був тієї ночі у прикордонному загоні, може, і хлопців захистив би від біди.

Невдовзі сержанта Крилача відправили на інші прикордонні рубежі – на Донеччину Волноваського району. Віддано служив, пекла на передовій не боявся, але й голови не виставляв під кулі, молодих-гарячих теж осмикував, нагадував, що вдома їх чекають живими і здоровими. Бо й сам з кожним днем все більше непокоївся за стареньку маму. За єдиною внучкою Полінкою скучав. Тож і виникла думка звернутися до командування, щоб перевели його служити й воювати на прикордоння Чернігівщини, звідки починав воєнний шлях.

 Володимир Миколайович три дні не дожив до переведення його на чернігівське прикордоння, його розтерзане серце зупинилося вночі 6 жовтня 2023 року від підступної хвороби.