Загиблі герої Чернігівщини: Милейко Володимир. Райський Василь. Азаров Микола. Казак Андрій

Сержант Володимир Милейко народився 27 травня 1972 року в місті Новгород-Сіверський. Закінчив Новгород-Сіверську ЗОШ №2, після якої опанував професію механіка в Трубчевському технікумі. Працював на будівництві та був майстром з ремонту квартир і будинків. 

У лютому цього року долучився до лав Збройних Сил України. Був у складі одного з підрозділів військової частини А4863 на посаді стрільця-помічника гранатометника. 

Загинув 16 жовтня 2023 року на Харківщині. 

Попрощалися з військовим та поховали його на Покровському кладовищі міста Новгород-Сіверський.

Солдат Василь Григорович Райський народився 06 серпня 1979 року у селі Мохнатин (Новобілоуська громада). Тут зростав та навчався у ПТУ-18. Все своє життя працював на будівництві. 

У квітні цього року став до лав ЗС України. Спочатку пройшов навчання на Харківщині, потім у складі одного з підрозділів військової частини А7400 вирушив боронити східні кордони держави. 

Загинув 11 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання на Луганщині. 

Попрощалися з військовим в Чернігові в Катерининській церкві, поховали його на кладовищі рідного села.

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Азаров Микола Васильович, народився 13 березня 1992 року у м. Київ. У 2008 році закінчив Середино-Будську загальноосвітню школу I-III  ступенів №1 Середино-Будинської районної ради Сумської області. З 1 вересня 2008 року по 31 травня 2012  року навчався у Конотопському індустріально-педагогічному технікумі СумДУ і здобув професію – Столярного розряду, штукатур 3-го розряду. Основна  спеціальність технік-будівельник. 
З 2018 року працював на посаді «Оператора заправних станцій на АЗС». До загибелі останні 7 років проживав та був прописаний  у с. Количівка, Чернігівського району, Чернігівської області. Військову присягу для проходження строкової служби прийняв 3 листопада 2012 року у військовій частині ТО 500, отримав звання – «Старший солдат». З 4 жовтня 2013 року демобілізований в запас. 
З 24 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України від 24.02.2022р.№ 69/2022 знятий з обліку та призваний у Збройні Сили України. Потрапив до лав Першої Окремої Танкової Сіверської бригади, Механізованого батальйону на посаду: стрілець-старший помічник гранатометника, а згодом і на посаду старшого помічника кулеметника. Командир бойової машини, командир механізованого відділення, механізованого взводу  механізованої роти  механізованого батальйону, старший солдат 1-го взводу, 2-ої механізованої роти, механізованого батальйону  військової частини А-1815. 
Разом з побратимами він обороняв місто Герой Чернігів, за що отримав  грамоту та подяку від Голови Чернігівської обласної адміністрації. Мав статус учасника бойових дій. 
Навесні 2023 р. був відправлений у Донецьку область для оборони м. Авдіївка та інших населених пунктів. Микола був спокійним, дисциплінованим  та хоробрим солдатом. Під час виконання завдань входив до складу кулеметної групи. Працював з кулеметом  MG-42. Проявляв розумну ініціативу. Також оволодів протитанковим  комплексом «Фагот». Успішно виконував завдання  зі знищення піхоти противника, приймав участь у бою з танками. 
Загинув Азаров Микола Васильович 19.10.2023 року. Від отриманих травм, несумісних з життям під час виконання завдання і захисту територіальної цілісності  Батьківщини, відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації проти України, в районі  бойових дій населеного пункту Керамік, Покровського району, Донецької області.
 Був похований 27 жовтня 2023 року у с. Количівка Чернігівського району, Чернігівської області. Микола мужньо та гідно захищав  свою Батьківщину.
Був патріотом своєї держави до останнього боронив Україну та віддав найцінніше, що мав – своє життя! Був одружений, у нього залишилася дружина-Азарова Тетяна Миколаївна, мати - Павленко-Азарова  Надія Василівна, брат - Азаров Олексій Олександрович  та бабуся Павленко Катерина Миколаївна. Посмертно отримає нагороди: медаль «За оборону Чернігова» та Орден  За мужність III  ступеня.

Старший солдат Андрій Казак народився 17 липня 1995 року в селищі Ріпки. У 2011 році закінчив дев'ять класів Ріпкинської гімназії імені Софії Русової. З 2011 по 2013 роки навчався у Замглайському ПТУ-12. Працював оператором бурової машини на будівництві в Києві. 

До лав Захисників долучився у квітні цього року. Служив у складі одного з підрозділів військової частини А4355 на посаді механіка-водія танкового взводу. 

Загинув 16 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку. 

Попрощалися та поховали військового на кладовищі у Ріпках.

Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).